Page 61 - 477

різних систем навчання потребує використання широкого спектру
методів навчання, включаючи класичні, що використовувалися з

часів Я.А.Коменського, і сучасні методи та технології навчання.
У науковій і методичній літературі широко розглядається

проблема аналізу методів навчання. Особлива увага приділяється їх
класифікації (С.А.Архангельський, Ю.А.Бабанський, І.Я.Лернер),

конкретному обговоренню (Ю.Вооглайд, Т.А.Ільїна), дослідженню

можливостей їх застосування в середній школі (Ю.К.Бабанський,
Т.А.Ільїна), у ВНЗ (С.А.Архангельський, М.Д.Васильєва,

В.М.Вергасов, П.М.Гапонов, В.І.Петренко, І.А.Рейнгард). Останнім

часом з'явилися праці дослідників, присвячені методам навчання,
що використовуються в системі післядипломної освіти

(Ю.Вооглайд, А.Є.Дружинін, А.Корнєв, Е.Б.Карпов,
П.А.Юцявічене, М.І.Щуркова), а також методам самостійного

навчання (Л.Йовайша). Якщо вищезгадані автори найчастіше
розглядають класичні методи навчання, вже перевірені часом і

педагогічною практикою, то теоретики порівняльної педагогіки

Н.Д.Нікандров, Л.С.Толкочова та інші приділяють серйозну увагу
новим підходам до викладання та навчання, особливо

активізуючим методам навчання. Дослідження з порівняльної
педагогіки ускладнюються відсутністю в працях вітчизняних та

закордонних авторів єдиного підходу до вживання таких понять, як
прийоми, методи та форми навчання. У працях дослідників

західних країн використовується загальна назва «методи навчання».

6