Page 167 - 4763

Газліфт застосовують тільки за наявності достатньої

кількості вуглеводневого газу. Тому через названі недоліки
роблять спочатку техніко-економічне зіставлення газліфтного
і насосного способів експлуатації, а відтак уже здійснюють

вибір найбільш ефективного способу. У разі
безкомпресорного газліфта собівартість видобування нафти

може бути в декілька разів меншою, ніж у випадку
експлуатації свердловин із застосуванням штангових

свердловинно-насосних устатковань.
Якщо на промислі вже організовано газліфтну

експлуатацію свердловин, а вибійні тиски і дебіти

зменшилися (менше 50 т/доб), то з метою підвищення техніко-
економічної ефективності видобування нафти можна

перевести роботу свердловин із безперервного газліфта на
періодичний, коли газ запомповується у свердловину

періодично.
Залежно від напрямку подавання газу розрізняють

кільцеву і центральну системи піднімачів. У разі кільцевої
системи газ запомповують у кільцевий (затрубний або

міжтрубний) простір, а в разі центральної – в центральні
труби. На практиці більшість газліфтних свердловин
працюють зі створеною кільцевою системою, оскільки: а)

оптимальні умови ліфтувания забезпечуються, звичайно, за
малих прохідних перерізів; б) пісок роз’їдає з’єднини муфт на

трубах і можливим є розрив труб; в) у разі видобування
парафінистої нафти періодичне видалення відкладів парафіну

зі стінок кільцевого простору ускладнено.
Перед пуском нових і відремонтованих свердловин, що

вводяться в роботу, останні заповнені рідиною (розгазованою
нафтою, водою або іншою рідиною глушіння). Висота рівня її
у свердловині відповідає пластовому тиску. Суть пуску

свердловини полягає у витісненні рідини газом у лінії
газоподавання до башмака підіймальних труб методом

протискування і надходженні газу в підіймальні труби. Схему

167