Page 165 - 4763

кількість газу для підіймання рідини на поверхню (для

ліфтування) закачують у свердловину з поверхні. Пластову
енергію, що припливає та характеризується газовим фактором

, поповнюють запомповуванням газу у свердловину з
G еф
поверхні, створюючи штучне фонтанування, яке називають
газліфтним підніманням, а спосіб експлуатації – газліфтним.

Умову роботи газліфтного піднімача (газліфта),
аналогічно умові газліфтного фонтанування, можна записати

так:
 
G еф R 0 зап R 0
, (14.17)
де Ro зап – питома витрата газу, що запомповується
(приведена до витрати рідини, що піднімається).

Піднімач, в якому використовують повітря або
вуглеводневий газ, називають відповідно ерліфтом або

газліфтом. Перевага ерліфта полягає тільки в необмеженій
кількості повітря. Коли застосовують газліфт, то на відміну

від ерліфта забезпечується повна утилізація газу, зберігання й
утилізація легких фракцій нафти, утворення в обводнених

свердловинах менш стійкої эмульсії, для руйнування якої
потребуються менші витрати. Тому в теперішній час
застосовується тільки газліфт.

Газ можна подавати з допомогою компресора. Такий
різновид газліфта називають компресорним газліфтом. Якщо

нафтовий газ відділяють від видобутої нафти, піддають
промисловій підготовці і запомповують у газліфтні

свердловини, то такий процес називають замкнутим
газліфтним циклом. Природний вуглеводневий газ можна

подавати із сусіднього газового родовища (за даними техніко-
економічних розрахунків допустимим з позицій окупності є
транспортування газу на відстань до декількох десятків

кілометрів), з магістрального газопроводу або з

газобензинового заводу. Підготовка природного газу на

165