Page 163 - 4763

кількість вільного газу, яка припадає на одиницю витрати

нафти, збільшується від нуля до деякої значини. Усереднену
за довжиною підіймальних труб витрату газу можна записати,
використовуючи закон Генрі:

  p   
 G   α 1 p 2  p  1 n 
V гc  o  Q в
 o  p 2   p
, (14.11)
де: Go – газовий фактор, тобто витрата видобуваючого
газу, віднесена до витрати видобуваючої нафти Q ; n =Q /Q –
н
р
в
в
в
р
обводненість продукції (частка води); Q =Q +Q н – витрата
(дебіт) рідини;  – коефіцієнт розчиненого газу в нафті.
р
Таким чином у підіймальних трубах маємо питому
витрату газу, яка називається ефективним газовим фактором:

 V гc   G   α p  p 2  p    1 n

1
G еф  o p o  в ,
Q   2  
p
(14.12)
тобто усереднену витрату видобувного газу, віднесену
до видобувної рідини.
Ефективний газовий фактор G не повинен бути
еф
меншим необхідної питомої витрати газу R в газорідинному
о
піднімачі.
З позицій раціонального витрачання пластової енергії

фонтанний піднімач повинен працювати з максимальним
коефіцієнтом корисної дії, тобто за оптимальної питомої

витрати газу R o опт . Тоді умову газліфтного фонтанування
свердловини записуємо так:

G еф  R 0 опт
, (14.13)
де питома витрата газу за оптимального режиму роботи
описується за формулою Крилова:
 p  
 0, 282L ρ g  ρ gL 1 p 2
R опт
0 p
0, 5 p  1
d p p ln
1 2 0
p
2
. (14.14)

163