Page 169 - 4763

репресію тиску, яка відповідає приросту рівня рідини h ).
Досягнувши башмака підіймальних труб, газ поступає в них і,
розширюючись, спливає. Густина газорідинної суміші тоді
зменшується, рівень її підвищується до гирла, після чого

відбувається викид частини рідини, рівень рідини в
затрубному просторі стає нижче статичного рівня,

починається приплив рідини з пласта. У разі достатньої
витрати газу свердловина виходить на робочий режим.

У процесі зниження рівня рідини в лінії газоподавання
до башмака підіймальних труб і підвищення рівня суміші в

підіймальних трубах до гирла тиск газу на гирло монотонно
збільшується до найбільшої значини, тобто до величини
пускового тиску Р . Внаслідок викиду рідини зі свердловини
п
він різко зменшується і після декількох коливань, зумовлених
інерційністю потоків у системі пласт-свердловина, виходить

на рівень робочого тиску Р за неперервного подавання газу
р
та достатньої його витрати. У “сухих” свердловинах

(відсутність гідродинамічного зв'язку свердловини з пластом,
пласт непродуктивний) він знизився б до значин втрат тиску

на тертя газу (див. пунктирну лінію на рис. 14.2, б).
Під час пуску свердловини на пласт створюється
репресія тиску, яка зростає з часом і сягає граничної значини

 Р   h g , де  – густина свердловинної рідини; g –

прискорення вільного падіння. Під дією цієї репресії тиску

рідина поглинається пластом; витрата її визначається
тривалістю протискування (темпом подавання газу),

пружними процесами перерозподілу тиску в пласті і станом
привибійной зони (коефіцієнтом продуктивності). Якщо
привибійна зона забруднена, то в пласт поступає дуже мало

рідини. Нехтуючи втратами тиску на гідравлічне тертя,
пусковий тиск біля башмака підіймальних труб записуємо так:

р  h Δ h  gρ
п
. (14.19)

169