Page 162 - 4763

збору, залежно від втрат тиску на гідравлічний опір в

гирловому устаткуванні, системі збору і т.д.
Внаслідок нерозривності потоку тривале фонтанування
можливе за умови рівності витрат рідини , яка припливає із

пласта, Q і рідини, яка піднімається в стовбурі свердловини,
пл
під
Q :
 
Q пл Q під Q
. (14.7)
Оскільки приплив і піднімання рідини відбуваються за
рахунок пластової енергії, то спільна робота пласта і
фонтанної свердловини буде узгоджуватися через величину

вибійного тиску Р . Приплив (дебіт свердловини) можна
в
описати, наприклад, степеневим рівнянням .

Визначивши із нього вибійний тиск Р , умову
в
взаємнопов’язаної узгодженої роботи пласта і свердловини на

основі (14.5) записуємо у вигляді:

1
 Q 
р пл    n  Hρ g  p тр  р


 К 0  2
(14.8)
або у функціональному вигляді з урахуванням

залежності P т від Q.
 Q 
M N  Q
. (14.9)
Якщо НКТ опущено до вибою, то за відомою величиною
затрубного тиску Р затр. , виміряного манометром, можна
розрахувати вибійний тиск:

р  Н g  р затр
в
. (14.10)
Фонтанні свердловини другого та третього типів
являють собою газорідинний піднімач, причому газ не

вводиться з поверхні, а виділяється із нафти, яка припливає із

н
пласта. За тиску, рівного тиску насичення нафти газом Р ,
кількість вільного газу дорівнює нулю, весь газ розчинений у
нафті. Вздовж шляху руху в міру зниження тиску від Р до Р 2
н

162