Page 41 - 4756

Роботодавець – це громадянин, який самостійно працює і
постійно наймає для роботи одного чи багатьох осіб. Зазвичай
це власник засобів виробництва, але роботодавцем вважається
також керівник підприємства державної форми власності,
наприклад, директор.
Держава як суб'єкт соціально-трудових відносин виконує
законодавчу, захисну та регулятивну функції. Крім того,
держава виступає в ролі роботодавця, оскільки в державній
власності зосереджено певну частку підприємств. Найчастіше
держава виконує тут такі ролі: законодавця, захисника прав,
регулювальника, роботодавця.
4.3 Типи соціально-трудових відносин
Соціально-трудові відносини в залежності від способу
регулювання, методів вирішення проблем класифікують по
типах. Тип соціально-трудових відносин визначається їхнім
характером, а саме, яким чином приймаються рішення в
соціально-трудовій сфері.
За організаційними формами існують такі типи
соціально-трудових відносин: патерналізм, партнерство,
конкуренція, солідарність, субсидіарність, дискримінація,
конфлікт.
Патерналізм - значною мірою регламентації соціально-
трудових відносин зі сторони держави або керівництва
підприємства. Це від "батьківської турботи" держави про
потреби населення або адміністрації підприємства про його
працівників.
Партнерство - здійснення захисту своїх інтересів
суб'єктами соціально-трудових відносин і їх самореалізація в
політику погодження, взаємних пріоритетів.
Конкуренція характеризується взаємоповагою,
досконалістю відносин між людьми або колективами.
Солідарність представляє загальну відповідальність і
взаємну допомогу, основану на спільності інтересів групи
людей.

41