Page 58 - 4720

ний і часовий виміри простору, а людський вимір береться до
уваги лише опосередковано через затрати праці.
Просторову соціально-еколого-економічну ефективність
містобудівних систем пропонуємо розглядати як відносний
показник, в якому чисельник відображає потенційну корис-
ність, втрати корисності, сукупні затрати ресурсів і негативні
наслідки функціонування систем, а знаменник — характерис-
тики людського, геометричного і часового вимірів простору.
У нашому випадку відношення складових ефективності вира-
жене через конкретні чинники, які характеризують рівень тех-
нологій і просторову організацію. Чим меншою є величина
цього відношення, тим краще використовуються потенційні
можливості системи. Однак можливі ситуації, коли це відно-
шення більше від 1 — тоді система буде не лише неефектив-
ною, а й шкідливою, бо використовує природні ресурси без
належної корисності.
Відношення ефективності характеризує рівень корисно-
го використання потенціалу, який суттєво залежить від кіль-
кості та якості інформації, що закладена в систему. В теорії
систем і системотехніці доведено, що коефіцієнт використан-
ня енергії є функцією інформації, а ефективність — функцією
добутку енергії на інформацію. Зокрема, В. Дружинін і
Д. Конторов вводять поняття енергоінформативності як осно-
вного чинника ефективності. У найбільш загальному вигляді
корисність містобудівної системи можна виразити, відповід-
но, гіперболічною залежністю. Тобто в узагальненому вигляді
ця залежність підтверджує висновки В. Дружиніна, Д. Конто-
рова й Ю. Нагірного та наведену графічну інтерпретацію ін-
тенсивного, екстенсивного та екстенсивно-інтенсивного
розвитку систем, яка є справедливою і для містобудівних сис-
тем.
Перехід на вищий щабель корисності системи можливий
по екстенсивному, екстенсивно-інтенсивному та інтенсивному
шляхах. У першому випадку приріст корисності здійснюється

57