Page 55 - 4720

Нещодавно у практику світової туристичної та рекреацій-
ної індустрії ввійшло нове поняття — історико-культурна тери-
торія як об’єкт світової спадщини. Мережа цих об’єктів є
основною «родзинкою» подорожей. Історико-культурна терито-
рія — це особливе цілісне просторове утворення, де в традицій-
ному природному і соціально-культурному середовищі
зберігаються цінні об’єкти історико-культурної спадщини людс-
тва. Це геокультурне поєднання пам’ятників і територій, що,
об’єднуючи етнічні, економічні, історичні та географічні факто-
ри, творять єдиний комплекс.
Унікальність історико-культурної території визначається
наявністю і поєднанням меморіальних, архітектурних, археоло-
гічних об’єктів, інженерних споруд, історичної забудови, тради-
цій народних промислів і господарської діяльності, фольклору й
обрядової національної культури, природних визначних
пам’яток і історичних форм природокористування, що є винят-
ковою історичною й культурною цінністю народу нашої країни,
а також світової культурної спадщини.
Існує наукова категоризація основних типів історико-
культурних територій: історичні міста; історичні сільські посе-
лення і території; монастирі та садибні комплекси; поля історич-
них битв; історичні виробничі території, шляхи й дороги;
археологічні території. Чимало таких територій нараховується в
Україні, і зокрема, в Карпатському регіоні. Нині постало питан-
ня про їх активне залучення в програми туристичного обслуго-
вування. Для здійснення ефективного менеджменту й
планування розвитку рекреації та туризму в регіоні необхідно
бути досконало обізнаним із особливостями його територіальної
та функціональної організації. Так, територіальна організація
сільського зеленого туризму — це система просторового
взаєморозташування сільських населених пунктів, що надають
агрорекреаційні послуги по відношенню один до одного, а також
щодо міст-центрів генерування споживачів туристичних послуг,

54