Page 211 - 4707

- здатність розсіювати світло;
- велика структурована в’язкість;
- малий осмотичний тиск, навіть за великих
концентрацій ВМС. Таким чином, розчини полімерів
поєднують властивості істинних молекулярних розчинів і
типових колоїдних систем. При цьому на їх поведінку
мають сильний вплив форма і окремі фрагменти будови
макромолекул, концентрація, температура, природа
розчинника і полімеру.
Процес розчинення ВМС. Набрякання полімерів
Процес розчинення високомолекулярних сполук за
механізмом суттєво відрізняється від розчинення
низькомолекулярних речовин. Особливість розчинення
ВМС полягає в тому, що розчин утворюється з частинок
–7
–9
різних розмірів – макромолекул полімеру (10 ÷10 м) і
молекул низькомолекулярного розчинника (10 –10 м).
Утворення розчинів ВМС розглядають як процес
змішування двох рідин, коли полімер можна розглядати як
переохолоджену рідину.
Набрякання полімерів. Початковим етапом
розчинення полімеру є набрякання. Набрякання – це
самочинний процес вбирання високомолекулярною
речовиною великих кількостей низькомолекулярної рідини,
що супроводжується значним збільшенням об’єму та маси
полімеру.
На відміну від розчинення низькомолекулярних
речовин, коли відбувається дифузія розчиненої речовини у
розчинник, у процесі розчинення ВМС спостерігається, в
основному, одностороння дифузія молекул розчинника у
полімер. Цьому сприяють два чинники: велика швидкість
дифузії малих за розміром молекул розчинника і нещільне
упакування гнучких ланцюгових макромолекул полімеру.
Розрізняють дві стадії набрякання. На першій стадії
невелика кількість молекул розчинника дифундує у ВМС,
він заповнює проміжки між макроланцюгами і сольватує
209