Page 193 - 4707

ліофільних систем, яким властива велика взаємодія
„частинка- розчинник“.
Наприклад, якщо до гідрофобного золю золота додати
невелику кількість желатини, його стійкість значно
збільшиться. Це виявляється в тому, що при додаванні до
золю електролітів, навіть у кількостях, що значно
перевищують поріг коагуляції, а також при тривалому його
зберіганні порушення стійкості не спостерігається. Якщо
такий золь випарувати, то при змішуванні сухого залишку з
водою знову утворюється колоїдний розчин. Таким чином,
типовий гідрофобний золь золота, захищений желатиною,
набуває властивостей гідрофільного золю і стає оборотним.
Захищений колоїд не підлягає правилу Шульце-Гарді і
його коагуляцію може спричинити така кількість
електроліту, чи той реактант, який осаджує захисний
полімер.
Захисна дія ВМС є специфічною і залежить від
природи золю, ступеня дисперсності, рН середовища. Якщо
для одного золю певний полімер є захисною речовиною, то
для іншого така дія може бути дуже слабкою або не
виявлятись зовсім.
Здатність ВМС захищати золі від коагуляції кількісно
визначають захисним числом, яке залежно від природи
золю називають "срібним", "залізним" (для золю ферум
гідроксиду), "золотим", "рубіновим"(за конго-рубіном)
тощо. Вперше термін "золоте число" використав Р.
Зігмонді, запропонувавши захисну дію різних ВМС
перевіряти за золем золота.
Захисне число – це число міліграмів сухої захисної
3
речовини, яку треба додати до 10 см відповідного золю,
3
щоб захистити його від коагуляції додаванням 1 см
розчину з масовою часткою натрій хлориду 10 %.
Найбільшу захисну дію чинять білки (альбуміни, натрій
казеїнат, желатина), а менше виражена вона у крохмалю,

191