Page 132 - 4707

діями. Перші висновки про зв’язок відкриття Броуна з
тепловим рухом молекул зробили в кінці ХІХ ст. Гуї (1888
р.) і Експер (1900 р.). Теоретичні обґрунтування
броунівського руху дали незалежно Ейнштейн (1905 р.) і
Смолуховський (1906 р.). Правильність одержаних ними
співвідношень була експериментально підтвердив при
дослідженні ліозолей Сведберг (1909 р.), Перрен (1910 р.), а
для аерозолів –
де-Бройль (1909 р.), Міллікен (1910 р.) та інші дослідники.
Проведені дослідження остаточно довели природу
броунівського руху. Пов’язавши переміщення частинок
золів, які можна спостерігати в мікроскоп із рухом атомів і
молекул, вони експериментально довели реальне існування
атомів і молекул, а також підтвердили правильність
молекулярно-кінетичної теорії взагалі. У колоїдній хімії
теорія броунівського руху виявилась фактично першою
кількісною теорією у вченні про дисперсні системи.
Істинний шлях частинки при броунівському русі
прослідкувати в ультрамікроскоп неможливо, оскільки
колоїдна частинка за одну секунду встигає одержати від
20
молекул дисперсійного середовища біля 10 ударів і
стільки ж разів вона може змінювати напрямок і швидкість.
Око людини здатне уловлювати не більше десяти змін
напрямку руху за одну секунду і лише у великому масштабі.
Тому Ейнштейн і Смолуховський для кількісного
вираження броунівського руху ввели поняття про середній
зсув частинки. Якщо при спостереженні руху частинки золя
під мікроскопом через рівні проміжки часу відмічати її
положення, то можна

130