Page 24 - 4706

системну природу, а дослідження складних системних
об’єктів потребує гармонійного сполучення аналітичних і
синтетичних методів вивчення структури та функцій системи.
Системний підхід не існує у вигляді чіткої методики з
визначеною логічною концепцією. Це – система, утворена із
сукупності логічних прийомів, методичних правил і
принципів теоретичного дослідження, що виконує таким
чином евристичну функцію в загальній системі наукового
пізнання. Сукупність пізнавальних принципів системного
підходу не має жорстких обмежень і за своєю суттю орієнтує і
спрямовує певну систему двояким чином відповідно до
конкретних етапів дослідження. З одного боку, його змістовні
принципи сприяють виявленню обмеженості традиційних
об’єктів дослідження, визначенню та реалізації нового типу
завдань при новому стилі мислення. З іншого, – за допомогою
категорій і принципів системного підходу відзначаються
перспективи побудови нових об’єктів і предметів дослідження
шляхом планування та визначення їх структурних або
типологічних параметрів і властивостей. Проектування
структурних і типологічних характеристик нових об’єктів
сприяє розробці конструктивних комплексних програм
наукового дослідження та розвитку науки.
Особливі функції системного підходу в науковому
пізнанні й соціальній практиці визначаються критичною
природою його принципів. Всебічний критичний аналіз
особливостей розвитку сучасного виробництва на основі
системного підходу, наприклад, дав змогу визначити і
здійснити комплекс адекватних заходів для захисту
навколишнього середовища в регіональних і глобальних
масштабах.
Критичний аналіз стану і перспектив наукового
дослідження з актуальних проблем на ґрунті системного
підходу виявляє неповноту предмета пізнання, обумовлену
недостатністю цього предмета, принципів і методів вирішення

23