Page 23 - 4706

– адекватний засіб дослідження і розробки не будь-яких
об’єктів, що довільно називаються системою, а лише таких,
котрі є органічним цілим;
– вираження процедур подання об’єкта як системи та
способів їх розробки;
– широкі можливості для одержання різноманітних
тверджень та оцінок, які передбачають пошук різних варіантів
виконання певної роботи з подальшим вибором оптимального
варіанта.
Необхідність вирішення наукових і практичних завдань
нового типу поєднується з розвитком загальнонаукових і
конкретнонаукових (спеціальних) теорій і гіпотез. У процесі
їх побудови відобразилися принципи та положення
системного підходу. Так, В. І. Вернадський (1863-1945)
розвинув у 1930-і роки концепцію про біосферу, в основу якої
був покладений новий тип найскладніших системних об’єктів
глобального масштабу – біогеоценоз. Ідеї системного підходу
застосовуються в екології, фізіології, багатьох напрямках
біології, фізики, хімії, а також у психології та суспільних
науках.
Друга половина XX ст. характеризувалася постановкою
та вирішенням системних завдань у суспільній практиці в
зв’язку із запровадженням складних технічних і соціально-
економічних систем. При цьому різноманітні технічні,
організаційні, економічні та соціальні питання і проблеми,
методи і засоби їх вирішення концентрувалися навколо
єдиних цільових програм. Типовим прикладом можуть бути
космічні, енергетичні, технологічні проекти. У цих
комплексних програмах значне місце займала все-таки
проблема типу “людина – машина”.
Таким чином, науково-технічна революція
характеризується взаємним проникненням (інтеграцією)
різних напрямків теорії і практики. Масштабні об’єкти
трудової діяльності і наукового пізнання мають складну

22