Page 21 - 4706

Поняття “метод” у широкому розумінні означає “шлях
до чогось” або спосіб діяльності суб’єкта в будь-якій її формі.
Інакше кажучи, метод – це спосіб, шлях пізнання і
практичного перетворення реальної дійсності, система
прийомів і принципів, що регулюють практичну і пізнавальну
діяльність людей (суб’єктів). Отже, метод зводиться до
сукупності визначених правил, прийомів, способів і норм
пізнання та дії. Це визначена система приписів, принципів,
вимог, яка повинна орієнтувати суб’єкт пізнання на вирішення
конкретного науково-практичного завдання для досягнення
певного результату в тій чи іншій сфері людської діяльності.
Г. Гегель зазначав, що метод є засобом, через який суб’єкт
співвідноситься з об’єктом дослідження.
У процесі наукового дослідження необхідно розуміти
також поняття “методика наукового пізнання”, котре виражає
певну послідовність вирішення конкретного наукового і
практичного завдання, а також сукупність і порядок
застосування відповідних методів дослідження. Загалом,
методика дослідження – це сукупність прийомів і способів
дослідження, включаючи техніку і різноманітні операції з
фактичним (емпіричним) матеріалом.
Методологія як вчення про систему наукових принципів,
форм і способів дослідницької діяльності має чотирирівневу
структуру, зокрема: фундаментальні, загальнонаукові,
конкретнонаукові принципи, конкретні методи, що
використовуються для вирішення спеціальних завдань
дослідження. Зазначимо, що дуже часто наукове пізнання
характеризується певною “роздвоєністю”: з одного боку, це
прагнення до цілісного розгляду об’єктів, а з іншого, – до
систематизації знання про об’єкт на основі використання певних
конкретних, часткових уявлень про нього. Такий підхід має
історичне підґрунтя. Так, до середини XIX ст. пізнавальні
уявлення про цілісність системи розвивалися на рівні
конкретних предметів, при цьому взаємозв’язок та єдність

20