Page 48 - 4688

як вкладення грошей, що запобігає впливу зовнішнього середовища, його вибір —

міркування престижу.

3. Загальна економічна відсталість:

 зменшення кредитів;

 неможливість комплексно досліджувати інформаційний ринок;

 брак бюджетного фінансування;

 відсутність спонсорів.

4. Відсутність інфраструктури ринку:

 не всі можуть організувати супровід своїх продуктів (тільки реалізація, без

супроводу);

 немає єдиної методики супроводу і тестування однотипних продуктів.

5. Недотримання авторських прав на інтелектуальну власність. Немає методики

визначення сум позову до осіб, що порушують авторські права. Незважаючи на захист

інформаційних продуктів від копіювання, «спеціалісти» знімають його і виконують

русифікацію, за якої часто втрачається стислість, точність та однозначність повідомлень.

У результаті «виправлені» пакети працюють погано, утворюючи так званий «ефект

поламаного телефону», чим викликають недовіру до фірми-розробника.

Практика свідчить, що стабільна ефективна діяльність інформаційних установ

можлива лише в ринкових умовах, що закріплені на законодавчому рівні; причому

засоби управління, як і форми власності, мають змінюватися поступово.

2. Суб’єкти інформаційного ринку

Основними суб’єктами інформаційного ринку, котрі діють на основі своїх потреб,

інтересів та цілей, – виробники, споживачі та держава. Ось як їх характеризує відома

дослідниця у цій сфері С. Ф. Лазарєва.

Виробник як суб’єкт інформаційного ринку – установа, фірма, корпорація,

виробниче об’єднання, організація, що визначає і забезпечує пропозицію товарів і

послуг, впливає на формування витрат виробництва, альтернативної вартості, на

формування ринкових цін і тарифів, на формування прибутку. Виробник діє в межах

48