Page 226 - 4687

льного газу і його витрати зрив металу та його диспергування
підвищуються. Так, наприклад, при розпилюванні алюмінію
зростання тиску на вході в розпилювальне сопло з 0,4 до 0,55
МПа дозволило збільшити продуктивність розпилювання з 7
до 8 кг/год.
На практиці тиск розпилюючого газу вибирають у межах
3
0,35…0,6 МПа, витрата газу 60…150 м /год. Як розпилюваль-
ний газ в основному використовують стиснене повітря, засто-
сування інших газів здорожчує процес.

Параметри розпилюваного матеріалу і введення його в зону
дуги
Найбільш значимі параметри: діаметр електродного дро-
ту і швидкість її подачі. Зазвичай d др вибирають у межах 1,0-
3,5 мм і більше, при збільшенні d др домагаються більш значної
продуктивності процесу напилення.
Необхідно враховувати, що зі збільшенням діаметра
дроту посилюється турбулізація розпилювального струменя.
Коефіцієнт турбулізаціі а можна визначити з виразу

a  4 , 0 ( d др / d c ) , 2 56  a 1 , (2.19)

де d с - діаметр сопла; а 1 - коефіцієнт турбулізації при вільному
виході струменя з сопла.
Малі діаметри ускладнюють ведення процесу, оскільки
при цьому потрібна висока швидкість подачі; спостерігається
інтенсивне блукання плям плавлення по торцях дроту.
Швидкість подачі дроту вибирають максимальну для заданого
режиму роботи розпилювача, завдяки чому отримують
мінімальні значення питомої потужності дуги. Максимальні
швидкості подачі дроту повинні відповідати граничним зна-

чення кута ϕ (рисунок 2.30), при цьому, виходячи з
постійності теплових потоків в електродах

225