Page 26 - 4671

До недоліків векторної графіки варто віднести програмну залежність, оскільки не
існує можливості створення єдиного стандартного формату, який дозволяв би вільно
відкривати кожен векторний документ у будь-якій векторній програмі.
Векторна графіка може здаватися надмірно жорсткою, оскільки обмежена в засобах
для малювання і не дозволяє отримати реалістичне зображення. Якщо спробувати описати
фотографію засобами векторної графіки, то розмір отриманого файлу виявиться більшим,
ніж відповідного файлу растрової графіки. Векторний принцип опису зображення не
дозволяє автоматизувати введення графічної інформації, як це робить сканер чи цифрова
фотокамера для піксельної графіки.

1. Основні поняття векторної графіки

У растровій графіці основним елементом зображення є точка, а у векторній графіці
основним елементом зображення є лінія, яку ще називають вектором, звідки і пішла назва –
векторна графіка (при цьому не важливо, пряма ця лінія чи крива). Для кожної точки лінії в
растровій графіці відводиться одна чи кілька комірок пам’яті (чим більше кольорів можуть
мати точки, тим більше комірок їм виділяється). Відповідно, чим довша растрова лінія, тим
більше пам’яті вона займає. У векторній графіці об’єм пам’яті, який треба виділити лінії, не
залежить від розмірів лінії, оскільки лінія представляється у вигляді формули, а точніше, у
вигляді декількох параметрів. При маніпуляції з лінією, змінюються тільки її параметри, що
зберігаються в комірках пам’яті. Кількість комірок залишається незмінною для будь-якої
лінії.
Лінія — це елементарний об’єкт векторної графіки. Усе, що є у векторній ілюстрації,
складається з ліній. Найпростіші об’єкти поєднуються в більш складні геометричні об’єкти,
такі як прямокутник, коло, еліпс. Так, наприклад, такий об’єкт як чотирикутник можна
розглядати як чотири зв’язані лінії, а об’єкт куб ще більш складний: його можна розглядати
або як дванадцять зв’язаних ліній, або як шість зв’язаних чотирикутників. Кожному
примітиву можна призначити визначені атрибути (властивості). До основних атрибутів
відносяться: форма лінії, її товщина, колір, характер лінії (суцільна, пунктирна і т.п.).
Замкнуті лінії мають властивість заповнення. Внутрішня область замкнутого контуру може
бути заповнена кольором, текстурою. Найпростіша лінія, якщо вона не замкнута, має дві
вершини, що називаються вузлами. Вузли теж мають властивості, від яких залежить, як
виглядає вершина лінії і яке спряження між двома лініями.
Пряма (line) розглядається як окремий випадок кривої. У деяких програмах, замість
поняття крива використовується поняття контур (path). Очевидно, поняття контур
найбільш адекватно відбиває суть, оскільки контур може бути і прямої, і кривої, і фігури, і
ламаної. Кожний контур може мати дві чи більше опорних точок. У деяких редакторах їх
також називають вузлами (nodes).
Елемент контуру, що розміщений між двома опорними точками, називається
сегментом контуру. Якщо контур має більше двох опорних точок, то він складається з
декількох сегментів. Форму контуру змінюють переміщенням опорних точок, зміною їх
властивостей, додаванням нових опорних точок чи видаленням частини опорних точок
контуру.
Контур може бути відкритим чи замкнутим. Якщо остання опорна точка контуру
одночасно є і його першою точкою (простого геометричного збігу цих точок недостатньо), то
контур вважають замкнутим. У протилежному випадку його вважають відкритим.
Властивості замкнутих і відкритих контурів відрізняються.
Контур є елементарним графічним об'єктом. З контурів можна створювати нові
об'єкти чи їх групи. З декількома контурами можна виконати операції групування,
комбінування та об'єднання. Ці операції утворять групу об'єктів, складений контур чи новий
контур відповідно. В операції групування кожен контур групи зберігає свої опорні точки і
властивості. В операції комбінування контури зберігають свої опорні точки, але властивості

25