Page 69 - 4665

здійснюється облікова політика – сукупність принципів, мето-
дів і процедур, які використовує підприємство для узагаль-
нення інформації про витрати підприємства та собівартість
продукції (робіт, послуг). Основні аспекти облікової політики
у сфері витрат підприємства – це амортизація, оцінка вироб-
ничих запасів, визначення об’єктів і статей калькуляції та
центрів відповідальності, методика розподілу загальновироб-
ничих витрат, адміністративних витрат тощо. Конкретний
склад і структура витрат регулюється законодавчими актами
та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. До
основних положень бухгалтерського обліку, за якими визна-
чається собівартість, відносяться: Положення 3 “Звіт про фі-
нансові результати” і Положення 16 “Витрати”.
Водночас кожний суб’єкт господарювання визначає вла-
сні правила економічної політики в сфері формування витрат
через систему внутрішніх нормативних документів.
Відповідно до статуту підприємства, підприємство само-
стійно визначає напрями витрат використання чистого прибу-
тку, форми, системи і розміри оплати праці, а також інші види
доходів працівників, перспективні витрати розвитку виробни-
чого та соціального потенціалу підприємства.
Важливою рисою витрат є характер їхнього зв’язку з пе-
вним об’єктом: продуктом, підрозділом, проектом тощо. За-
лежно від характеру цього зв’язку витрати поділяють на прямі
й непрямі. Прямі витрати можна віднести безпосередньо до
певного об’єкта витрат. Віднесення витрат до прямих або не-
прямих залежить від того, що є об’єктом витрат. В однопро-
дуктовому виробництві всі витрати є прямі.
У виробничу собівартість туристичного продукту вклю-
чається:
– прямі витрати на закупівлю туристичних послуг в ін-
ших підприємствах і свої витрати на створення та надання по-
слуг, що можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний
об’єкт витрат;
68