Page 53 - 4663
P. 53
рівня.
4. Забудова f-підрівня третього ззовні енергетичного рівня, за
незмінних електронних структур зовнішнього і передостаннього
енергетичних рівнів дуже мало впливає на властивості елементів. Тому
лантаноїди мало відрізняються один від одного за властивостями. Це саме
стосується і актиноїдів.
Зміна орбітальних радіусів електронів залежно від заряду ядра має
періодичний характер. Необхідно підкреслити, що орбітальний радіус атома
є важливою характеристикою атомів елементів, яка значною мірою
зумовлює інші характеристики, що визначають хімічні властивості елементів.
У періодах атомні та йонні радіуси елементів із збільшенням заряду ядра
атома, як правило, зменшується. Максимальне зменшення радіусів
спостерігається в атомах та йонах елементів малих періодів. Це можна
пояснити посиленням притягання електронів зовнішнього шару до ядра в
міру зростання його заряду.
Для елементів побічних підгруп (d-елементів) зверху вниз у групах
орбітальний радіус також зростає, але в меншій мірі, ніж для елементів
основних підгруп. У періодах чіткої закономірності немає. Це зумовлено
тим, що в d-елементах відбувається заповнення d-підрівня (n-1) рівня за
незмінного зовнішнього (n) енергетичного рівня. Це призводить до
екранування зовнішнього енергетичного рівня від ядра.
Цей ефект екранування назвали d-стис ненням. Елементи IV
періоду мають одинарне d-стиснення; V-періоду вже подвійне і т.д.
Для елементів великих періодів характерне плавніше зменшення
радіусів атомів та йонів елементів, що зумовлено наявністю
d- та f-підрівнів. Такий ефект називається d- i f-стисненням. Ці ефекти
пояснюються тим, що в атомах f-елементів (а також d- елементів) число
електронних шарів однакове. Однак, із збільшенням заряду ядра
посилюється притягання електронів до ядра, внаслідок чого радіуси йонів
зменшуються.
У табл. 3.1 і 3.2 наведені значення орбітальних радіусів для елементів
II і III періоду основних підгруп і IV та V періодів побічних підгруп.
Таблиця 3.1– Величини орбітального радіуса і енергії іонізації для
52