Page 63 - 4637

тих роках. Крім розвитку втулок привода роликового типу та
шестикутних втулок, у цих двох частинах не відбулося більше
ніяких кардинальних змін.
Ротор або “стіл ротора” також постійно поліпшувався.
Роторна муфта була переміщена з вала шестерні до
лебідкового проміжного валу на початку 1920-их, а незабаром
з’явився роликовий підшипник зубчастого валу з привідним
ланцюгом, закріпленим зовні. Повністю задіяні нафтові
ротації увійшли в загальне використання в 1930-их.
До кінця 1960-их найбільший ротор важив близько
10,000 фунтів і мав прохідний отвір діаметром 27,5 дюйма,
тоді як ротор, що використовувався для буріння свердловини
Лукас, важив близько 2000 фунтів і мав прохідний отвір
діаметром близько 14-ти дюймів. Для задоволення потреб
морських робіт у 1970-их були розроблені 37,5 дюймові
ротори з вагою близько 13,000 фунтів, щоб пропускати 36
дюймову обсадну колону. Пізніше на ринку з’явилися великі
ротори з прохідний отвором діаметром 49,5 дюймів і вагою
близько 25,000 фунтів і стали популярними.
Бурильні замки бурильних труб замінили звичайні трубні
муфти приблизно в 1910 чи 1912 роках, а безшовна бурильна
труба замінила зварну або “ринкову трубу” на початку 1920-их.
Перша безшовна бурильна труба мала дуже маленьку внутрішню
висадку, але за кілька років внутрішня висадка зросла достатньо,
щоб задовольнити вимоги наступніх 10-15 років.
Однак зі збільшенням глибини буріння були потрібні
удосконалення в металургії. Триває постійне протистояння
між більшою глибиною буріння та розвитком міцних та
стійких бурильних колон. Зараз все ширше використовується
легована сталь у компонентах бурильної колони.
В еру використання парової бурильної установки
дотримувались принципу “чим більше тим краще”. Роторна
бурильна установка, що використовувалась на свердловині
Лукас (1901 р.) мала лише один бойлер, такого ж типу, що

62