Page 62 - 4637

або “подвійної міцності” трубою, що служила валом (ведучою
бурильною трубою) нагорі колони, що могла протистояти
виїданням, яке спричинювалось закріпленими на трубі
кільцевими роликами. Обертові долота форми “риб’ячого
хвоста” використовували винятково для буріння глин і
м’яких піщаних пластів.
Стіл бурового ротора мав відкриту конічну зубчасту
передачу та затискне кільце, що обертає круглий стовбур
(ведучу бурильну трубу) оскільки він, просуваючись вперед,
переміщався вниз через стіл. Промивальна рідина була
природним розчином, отриманим з вибурених глин та
формувань типу гамбо (чорнозему).
Люди, задіяні у цій операції, заслуговують на особливу
повагу за буріння на глибину майже 1000 футів таким
примітивним обладнанням. Свердловина Лукас розпочала не
тільки нафтовидобувну промисловість, але й ефективний
спосіб буріння, що висунув нафту на перше місце серед усіх
енергетичних ресурсів.
Відомі удосконалення роторних бурових установок і
методів у цьому столітті були постійними та істотними.
Розглянемо деякі основні моменти.
Стіл бурового ротора з затискними кільцями для
приведення в дію круглого вала (ведучої бурильної труби), що
використовувався при буріння свердловини Лукас, отримав
перевагу над іншим типом, використовуючи посадки і хомути
для провертання бурильної колони. Хоча обидві системи
двигунів були розроблені одночасно наприкінці 1880-их років.
Наступним кроком у розвитку була ведуча бурильна
труба, обладнана пазами, що використовувались з затискними
кільцями (1914), але затискні кільця були незабаром замінені
втулками привода ведучої бурильної труби. Використання
ведучої бурильної труби квадратного перерізу, що
гармоніювала з втулками ротора, почало розвиватись в
Каліфорнії близько 1915 і одержало широке сприйняття 1920-

61