Page 92 - 4618

циліндричну поверхню, в результаті чого зменшується зазор δ
між цапфою 3 і кільцями 4. При критичному зносі втулки,
коли зазор δ = 0 , цапфа 3 валу починає взаємодіяти із
кільцями 4 внаслідок чого втулка 2 провертається відносно
корпусу 1, що призводить до відновлення зазору δ.

Рисунок 6.6 – Підшипник ковзання із автокомпенсацією зносу,
внаслідок провертання втулки (позначення у тексті)

Інша конструкція підшипника ковзання із
автокомпенсацією зносу представлена на рисунку 6.7. Втулку
2 цього підшипника виготовляють із еластичного матеріалу з
ефектом самозмащування. Підшипник складається із корпусу
1, у розточці якого встановлена втулка 2. Цапфа вала 3
встановлена у втулці 2 з невеликим натягом. Зовнішня
поверхня втулки 2 має дільницю 4, яка дещо ексцентрична до
внутрішньої поверхні втулки 2, яка контактує із цапфою вала
3, при цьому між дільницею 4 поверхні 2 і розточкою корпуса
1 утворений зазор 5. У розточці корпуса 1 встановлена
призматична шпонка 6, яка контактує із дільницею 4 поверхні
втулки 2. Проріз 7 втулки 2 виконується спіральним.
Підшипник працює таким чином. У процесі обертання
цапфи валу 3 внутрішня поверхня втулки 2 зношується, натяг
91