Page 93 - 4618

зменшується, і вісь цапфи 3 зміщується у сторону зношеної
ділянки втулки 2. При цьому величина моменту тертя між
цапфою 3 і втулкою 2 залишається достатньою для
провертання втулки відносно поверхні корпусу 1. Внаслідок
зміщення осі цапфи 3 в сторону зносу, між шпонкою 5 і
втулкою 2 виникає зазор, і втулка 2 провертається у корпусі 1
до заклинювання її між шпонкою 5 і цапфою 3. У результаті
виробіток між цапфою 3 валу і втулкою 2 ліквідується.
Розміщення прорізу 7 під кутом до осі вала сприяє видаленню
продуктів зносу із зони тертя підшипника.
Таким чином, знос внутрішньої поверхні втулки, який
виникає у процесі роботи підшипника, безперервно, протягом
всього робочого циклу, компенсується за рахунок вибирання
прорізу втулки, що значно підвищує термін його роботи.
Очевидно, що необхідну умову роботи підшипника
можна виразити нерівністю
Т т1 > Т т2, (6.2)
де Т т1 - момент тертя між цапфою валу і втулкою;
Т т2 – момент тертя між втулкою і корпусом.

Рисунок 6.7 – Підшипник ковзання з розрізною втулкою та
автокомпенсацією зносу (позначення у тексті)

92