Page 12 - 4617

ІСТОРИЧНІ ВІДОМОСТІ

Петро Миколайович Лебедєв (1866-1912)
Петро Миколайович Лебедєв – фізик-експери-
ментатор, засновник великої фізичної школи в
Росії. П. М. Лебедєв працював в університетських
фізичних лабораторіях А. Кундта (1887-1888 рр.)
і Ф. Кольрауша (1890-1891 рр.) в Страсбурзі і
Г. Гельмгольца в Берліні (1889-1890 рр.).
У 1891 р. вийшла його праця “Про відштовху-
вальну силу випромінюючих тіл”, в якій він по-
казав універсальну роль механічної дії випро-

мінювання, вперше обґрунтував ідею про вирі-
шальне значення світлового тиску в утворенні
хвостів комет.
“Я все життя воював з У наступній праці “Експериментальне дослі-
Максвеллом, не дження пондеромоторної дії хвиль на резо-
визнаючи його натори” він описав дослідження електромагні-
світлового тиску, і тних, гідродинамічних й акустичних резонаторів
ось ... Лебедєв змусив та встановив загальні для коливань різної фі-
мене здатися перед його зичної природи закони взаємодії осциляторів
дослідами” при відстанях, менших за довжину хвиль. У дослі-
дах з акустичними резонаторами, розміщеними на
ВІ́ЛЬЯМ ТО́МСОН, відстані, більшій за довжину хвилі, П. М. Лебедєв
ЛОРД КЕ́ЛЬВІН довів, що при всіх різницях частот діяли
тільки відштовхувальні сили, що досягали

максимуму при резонансі. Ці досліди принесли
йому світову славу.
Проте кульмінаційним моментом робіт стали до-
слідження, проведені на початку XX ст., які екс-
периментально підтвердили існування світ-
лового тиску на гази. Праці в галузі світлово-
го тиску мали величезне значення як для підт-
вердження електромагнітної теорії Максвелла,
так і для термодинаміки випромінювання.
Дослід ЛЕБЕДЄВА

Подальший розвиток теорії малих коливань в XIX ст. було
пов’язано, головним чином, з урахуванням впливу сил опору, що
призводять до загасання коливань, і зовнішніх збурювальних сил,
що створюють вимушені коливання. Теорія вимушених коли-
вань і вчення про резонанс з’явилися у відповідь на запити тех-

ніки і, в першу чергу, в зв’язку з будівництвом залізничних мостів
і створенням швидкісних паровозів. Іншою важливою галуззю те-
хніки, розвиток якої вимагало застосування методів теорії ко-

ливань, було регуляторобудування.
Батьком сучасної динаміки процесу керування є російський вче-
ний і інженер І. А. Вишнеградський. У 1877 р. в роботі “Про ре-

гулятори прямої дії” він вперше сформулював умову, яка забез-
печується регулятором, для стійкої роботи машини.

12