Page 39 - 4605

колективної роботи з підготовки документів, створення і надання електронних
адміністративних послуг визначають об’єктивну необхідність впровадження в
управлінській діяльності державних органів комплексної автоматизації
документаційних процесів [16].

7 Національна архівно-інформаційна система
Розвиток архівної інформаційної системи із включенням її в життя суспільства
зумовлюється не лише вимогами часу, коли всі інформаційні потоки в державі мають
стати сегментом єдиного інформаційного простору, а й нагальною потребою
оптимізації зберігання та використання архівних ресурсів України.
Згідно із Законом України «Про Національний архівний фонд і архівні
установи», систему архівних установ України утворюють: Головне архівне управління
при Кабінеті Міністрів України; центральні державні архіви; галузеві державні архіви;
державні архівні установи Автономної Республіки Крим; місцеві державні архівні
установи; архівні підрозділи самостійних наукових установ, державних музеїв і
бібліотек; архівні підрозділи державних органів, підприємств і організацій.
Національний архівний фонд (НАФ) України – складова вітчизняної та світової
історико-культурної спадщини та інформаційних ресурсів суспільства налічує понад 55
млн. одиниць зберігання на паперовій основі, кінофотодокументів, науково-технічної
документації. Обсяги фондів швидко зростають [18].
Концепція Національної архівної інформаційної системи (НАІС) грунтується на
таких основних положеннях:
по-перше, до документального архівного фонду як об'єкту НАІС залучаються не
лише документи Національного архівного фонду, що зберігаються в Україні, але й усі
архівні матеріали поза її межами, що мають пряме або опосередковане відношення до
історії та культури України [15].
По-друге, система повинна виконувати як науково-пошукові, так і
адміністративно-управлінські функції, тому слід приділяти увагу інтелектуалізації
пошукових процесів і оперативному здійсненню комунікативних зв'язків джерельної
бази з користувачами, оптимізації технологічних процесів у функціонуванні
комунікативних структур, здійснювати облік та підготовку достовірних даних для
управління архівною справою.
По-третє, система встановлює рівні каталогізації (опису) архівних матеріалів з
метою вибору для НАІС відповідного об'єкта. Для НАІС обрано рівень колективного
опису фонду та архівної колекції (або групи матеріалів). Рівні документа і одиниці
зберігання (справи) визнані об'єктом локальних баз даних, що входять до компетенції
кожного окремого архіву. Стратегія НАІС передбачає розробку технології зв'язку НАІС
з локальними базами даних у національній мережі інформаційної інфраструктури
суспільства [15].
По-четверте, створення НАІС ґрунтується на спільних для всіх зацікавлених
відомств науково-методичних, технологічних і організаційних засадах. Це передбачає
впровадження єдиних галузевих нормативно-інструктивних документів,
стандартизованих на державному рівні. Головне архівне управління при Кабінеті
Міністрів України є головним координуючим центром, що розробляє правову й
нормативну базу, виконує адміністративні функції, здійснює контроль, підтримку і
супровід системи, наповнення бази та її експлуатацію, розбудову мережі [15].
Розробка науково-методологічних і організаційно-методичних проблем НАІС
сконцентрувалася у двох взаємопов'язаних напрямах.
Перший напрям належить до гуманітарної сфери й торкається кола науково-
теоретичних і практичних питань представлення історико-архівної інформації як

39