Page 33 - 460

34

де ν – порядок астатизму; i – частоти сполуки бажаної
ЛАЧХ, які містяться ліворуч від а; m і l – кількість частот
сполуки, на яких нахил бажаної ЛАЧХ змінюється на -20
дБ/дек або +20 дБ/дек відповідно.
Надлишок фази Δ = π + ( ), де ( ) < 0, перевіряють
лише для тієї частоти α (рис.1.12), для якої L Б( ) = L ,.
Частоті α може відповідати точка сполуки асимптот або
точка на одній з цих асимптот.
Виконання умов (2.14) і (2.15) означає, що бажаній
ЛАЧХ відповідає типова частотна характеристика Р( ), у якої
|Р min|=Р max - 1 і для якої складені використані раніше
залежності (Р max) і t p(Р max), наведені на рис. 2.15,б.
Якщо на частоті α надлишок фази Δ a < Δ min, то
асимптоту сполуки необхідно зсунути вліво або зменшити її
нахил; якщо Δ a > Δ min, то асимптоту слід зсунути вправо
або збільшити її нахил. Отже, потрібне положення асимптоти
сполуки відшукується методом спроб (ітерацій). При цьому
різниця Δ а - Δ min не повинна перевищувати кількох
градусів.
4. Середньочастотну асимптоту сполучають з
високочастотною так, щоб в інтервалі частот, для якого:

0 L Б( ) L Δ ,

надлишок фази становив Δ Δ min.
Надлишок фази досить перевірити при частоті ω б (рис.
2.12) за такою наближеною формулою:
r
Б - q сер - Б , (2.17)
4 i 1 i
де q сер – відносний нахил середньо частотної асимптоти (при
нахилі -20 дБ/дек q сер = 2); r – кількість частот сполуки
бажаної ЛАЧХ, що перевищують частоту зрізу ЗР; i –
частоти сполуки бажаної ЛАЧХ, що перевищують ЗР.