Page 150 - 4598

ризику. Ці підрозділи мають матричну структуру і діють як
тимчасовий колектив, який називають «внутрішнім венчуром».
Внутрішні венчури, крім фондів венчурного капіталу,
використовують і особисті заощадження конструкторів, науковців,

інженерів, тобто творчого колективу компанії. Материнська компанія
забезпечує венчурну фірму устаткуванням, коштами, надає
управлінські послуги. Венчурам дозволяється проводити незалежну

кадрову політику. Протягом обумовленого терміну внутрішній нау-
ковий центр повинен розробити новацію і підготувати її до запуску в
масове виробництво.
Внутрішній венчур оформляється спеціальним розпорядженням

керівника фірми, у якому визначається:
 мета організації венчурного підрозділу;

 його основні завдання;
 персональний склад членів венчурного підрозділу;
 строки виконання венчурного проекту (мінімальний і

максимальний);
 основні етапи роботи;

 обсяг фінансування проекту в цілому і на окремих етапах;
 форми і методи звітності про результати виконання
проекту;

 форми персональної відповідальності членів венчурного
проекту за його результати;

 засоби стимулювання членів венчурної групи в процесі
виконання і завершення проекту.
До основних переваг внутрішнього венчура належать:

можливість повного зосередження спеціалістів на проблемі; їх
зацікавленість у результатах реалізації інновацій; закріплення
певного бюджету за венчурним підрозділом, що дає змогу

ефективніше планувати витрати на окремі етапи і види робіт.
У корпораціях застосовують й інші організаційні форми, які
сприяють прискоренню процесу реалізації інновацій.
Наприклад, фірма «Becton Diskinson», відома як виготовлювач

новітніх діагностичних систем, зокрема аналізаторів крові,
організувала тимчасову робочу групу з власних співробітників і
співробітників інших відділень компанії, представників

постачальників комплектуючих деталей, вузлів і споживачів готової
продукції. Групі вдалося спростити процес узгодження робіт між

150