Page 108 - 4598

Державні науково-технічні програми є одним з методів
планування науково-технічного розвитку в промисловості. Це
документ, у якому визначено ресурси, виконавців та строки
здійснення комплексу заходів, спрямованих на вирішення науково-

технічних проблем. За умов ринкової економіки вони мають
індикативний характер, оскільки містять планові завдання державним
установам, державні замовлення приватним науково-дослідним і

проектним організаціям, а також прогнози розвитку наукових
досліджень і проектних робіт у приватному секторі економіки.
Державне замовлення в науково-технічній сфері забезпечує
економічно вигідні умови для участі наукових, дослідних і проектних

організацій у розвитку фундаментальних досліджень, розробленні та
освоєнні принципово нових технологій і видів продукції. Державне
замовлення укладається відповідно до державних науково-технічних

програм на контрактній основі. Воно забезпечується фінансуванням,
підтримується матеріально-технічними ресурсами і видається
виконавцям на конкурсних засадах. Важливим моментом під час

проведення конкурсів на одержання державного замовлення в
науково-технічній сфері є забезпечення гласності щодо умов
проведення, учасників і підсумків конкурсів.

Якщо учасниками проекту є кілька корпорацій, то весь ризик
розкладається на них пропорційно участі в проекті. Оскільки одне й
те саме нововведення може бути використане в різних галузях і на
різних ринках, то кооперація стає взаємовигідною. Зосередження

загальних зусиль на вирішенні однорідних проблем сприяє зростанню
результативності НДДКР — їхньому прискоренню щодо
впровадження та економії ресурсів.

Слід зазначити, що на початку 90-х років підприємницька
діяльність держави (США) з розміщення замовлень у науково-
технічний сфері регулювалась більше як 210 законами та поправками
до них.

До складу лідируючих країн за обсягом фінансування НДДКР
входять США, Німеччина, Швеція, Швейцарія. Південна Корея. До
другої групи країн високої технології належать Великобританія,

Нідерланди, Франція, ряд інших європейських держав і Тайвань.
В Італії частка витрат на наукові дослідження у відсотках від
валового внутрішнього продукту одна з найнижчих з усіх розвинених

країн. Італійські фірми інтенсивно й успішно переймають і

108