Page 84 - 4570
P. 84

83


            допомогою  суперпозицій  цих  функцій.  При  цьому  стверджують,  що  повна
            система функцій утворює базис у логічному просторі.
                  Означення 2.35. Мінімальним базисом є такий базис, вилучення з якого
            будь-якої функції порушує його повноту.
                  Теорема  2.7  (Поста-Яблонського).  Для  того  щоб  система  функцій  була
            повною, необхідно і достатньо, щоб вона містила в собі хоча б одну функцію:
            незберігаючу  константу  0,  незберігаючу  константу  1,  несамодвоїсту,
            немонотонну й нелінійну.
                  З теореми  випливає, що таких функцій має бути  п’ять.  Але, через те що
            деякі  функції  мають  одразу  кілька  потрібних  властивостей,  базис  може
            складатися з меншого числа функцій (табл. 2.5).

                  Таблиця 2.5 – Повна система функцій
                Властивості                                           Функції
                   функцій               0      1     –      +            /                           
            Незберігаюча 0                      *     *                    *      *       *
            Незберігаюча 1               *            *                    *      *               *       *
            Несамодвоїста                *      *            *      *      *      *       *       *       *
            Немонотонна                               *                    *      *       *       *       *
            Нелінійна                                        *      *      *      *       *               *

                  З таблиці видно, що повними системами функцій будуть: {¬, +, •}, { ¬, +},

            {¬,  •},  {/},  {},  {0,   }  тощо.  Так,  наприклад,  алгебра  Буля  побудована  на
            системі функцій {¬, +, •}, а алгебра Жегалкіна використовує базис {1, •, }.



                                      ЛЕКЦІЯ 17. НЕЧІТКІ МНОЖИНИ


                  1. Основні визначення

                  Нечітка  логіка  є  узагальненням  класичної  логіки  на  випадок,  коли
            істинність  розглядається  як  лінгвістична  змінна,  що  набуває  значення  типу:
            «дуже  істинно»,  «більш-менш  істинно»,  «не  дуже  хибно»  і  т.  д.  Зазначені
            лінгвістичні  значення  представляються  нечіткими  множинами.  Основна
            відмінність від класичної логіки полягає в тому, що замість значень «істина» і
            «хибність» у нечіткій логіці використовується ступінь істинності, що набуває
            значення з нескінченної множини від 0 (хибність) до 1 (істина) включно. Отже,
            логічні операції  вже не можуть бути подані таблицями  істинності. У нечіткій
            логіці вони задаються функціями і лише в крайніх випадках   коли значення
            змінних  виключно  1  або  0     згадані  вище  функції  можуть  бути  подані  за
            допомогою таблиці істинності операцій класичної логіки.
                  Основи  нечіткої  логіки  були  закладені  в  кінці  1960-х  років  у  працях
            відомого  американського  математика  Лотфі  А.  Заде,  що  започаткував  теорію
            нечітких  множин.  Термін  «нечітка  логіка»  використовується  зазвичай  у  двох
            різних значеннях. У вузькому сенсі нечітка логіка   це логічне числення, що є
   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88   89