Page 7 - 4568

Головною рисою середньовічної культури є домінуюче положення релігії, що поступово
посіла основне місце у всіх елементах життя та побуту. Подорожі у цю епоху втратили
властиві стародавньому світу розмаїтість і пізнавальну спрямованість. Церква душила
усілякі прояви наукової думки, наполегливо погоджувала уяву про Землю із біблійними
текстами, підтасовуючи та вишукуючи факти, що підтверджували погляди про Землю як
центр світобудови, і заперечували її кулястість. У християнських монастирях навіть
створювалися карти, де в центрі зображувався Єрусалим, поруч Середземне море, а вгорі,
поруч із Індією, – Земний рай.
Мандрівниками та організаторами подорожей у середньовіччя найчастіше були купці,
які не тільки прокладали нові маршрути, але й були джерелом знань про нові країни і землі.
Великий внесок у розвиток подорожей було зроблено і прочанами. У період засилля
релігійної пропаганди, паломництво як елемент релігійного культу і як суспільне явище
набуло величезного розмаху і опанувало широкі маси віруючих. Більшість імен мандрівників
епохи Середньовіччя історія не зберегла; відомі лише ті, хто залишив описи своїх мандрівок
або про кого збереглися легенди скандинавських саг. Серед плеяди мандрівників
Середньовіччя важливе місце посідають і представники арабського Сходу, чий внесок у
розвиток сфери подорожей і туризму був величезним.
Важливе місце серед мандрівників раннього Середньовіччя посідали жителі
Скандинавського і Ютландського півостровів, відомі як вікінги (нормани). Складні
кліматичні умови, що часто спричиняли голод, змушували норманів постійно шукати нові
місця для поселень. Це, у свою чергу, призвело до активізації міграційних процесів серед
жителів Північної Європи. Незважаючи на те, що вікінги дуже часто робили руйнівні набіги
на країни континентальної Європи, саме їх морські експедиції сприяли ряду географічних
відкриттів епохи раннього Середньовіччя. Вплив вікінгів поширювався і на інші сфери життя
середньовічної Європи, зокрема, на розвиток торгівлі (торговельний шлях «з варяг у греки»):
за активної участі скандинавів відбувалося становлення Давньоруської держави.
Паломництво було основним видом подорожей у Середньовіччі. Розвиток релігійних
поїздок у Середньовіччя відбувався як на Заході, так і на Сході, причому, у східну культуру
паломництво прийшло раніше, оскільки буддизм як релігія сформувався ще до нашої ери,
тоді, як християнство поширилося в Римській імперії лише у II–III ст. н.е., а мусульманство –
у VI–VII ст. на Близькому Сході. Для арабського Сходу, як уже відзначалося раніше, було
характерно зосередження знань античності, що сприяло розвитку не тільки релігійних і
торговельних подорожей, але й активізації культурно-пізнавальних поїздок.
Бурхливий розвиток міст у XIV – XV ст., прогресивні погляди вчених того часу, зміни в
наукових підходах стали передумовами змін в уявленнях про світ. Необхідність пошуку
нових ринків, а також більша доступність (у зв’язку з початком друкарства) країнознавчих
добутків стародавніх авторів розбудили інтерес до дослідження далеких країн. Із цього
моменту в історії наступає епоха Великих географічних відкриттів.
Ідея пошуку морських торговельних шляхів в Індію та Китай пояснювалася також
іншою причиною. Караванні шляхи зі сходу перебували в руках арабів і були небезпечні, а
турки після завоювання Константинополя у 1453 р. установили до того ж високі податки та
мита. Сухопутні шляхи на Схід для європейців були практично загублені. Предмети
розкоші – шовк із Китаю, коштовності з Індії, східні прянощі – стали в Європі недоступною
рідкістю. Тому ідея пошуку морського шляху в Індію та Китай в обхід ісламського світу
виношувалася як королівськими дворами Європи, так і великими торговими домами.
У той час як португальці просувалися уздовж західних берегів Африки до Індії, у
сусідній Іспанії вирішили скористатися іншим варіантом маршруту в Індію, рухаючись у
західному напрямку через Атлантичний океан. Окрім Португалії та Іспанії, ряд інших країн
Європи також прагнули розширити сферу свого впливу. Голландія стала першою країною в
Європі, у якій відбулася промислова революція. Ставши на шлях індустріального розвитку,
вона швидко досягли успіхів у розвитку мануфактур. Необхідність розширення ринків збуту

6