Page 8 - 4565
P. 8

Безперечно, одним із засновників Київської школи нарисної геометрії та
               інженерної  графіки  вважають  професора,  завідувача  кафедри  нарисної
               геометрії  Київського  національного  університету  будівництва  і  архітектури,
               доктора технічних наук, академіка Всеволода Євдокимовича Михайленка.
                       З  появою  сучасних  потужних  комп’ютерів  методи  нарисної  геометрії
               служать  першоосновою  для  побудови  різноманітних  зображень  у  машинній
               графіці.
                                         Прийняті позначення та символіка

                       Позначення самих геометричних фігур та їх проекції, прийняті в даному
               конспекті  лекцій,  служать  для  запису  алгоритмів  розв’язування  задач,
               відображення  співвідношень  між  геометричними  елементами  та  фігурами  і
               відповідають  позначенням  та  символам,  прийнятим  у  сучасній  навчальній
               літературі.
                                          Позначення геометричних фігур:

                1. Точки простору – А,В,С, D, ... або 1,2,3,4,...
                2. Прямі  та  криві  лінії,  довільно  розташовані  у  просторі  відносно  площин
                   проекцій – a, b, c, d...; лінії рівня: h – горизонталь, f – фронталь, р – профіль
                   (профільна пряма).
                3. Прямі також позначають: [АВ] – відрізок прямої, обмежений точками А та
                   В; (АВ) – пряма, яка визначається точками А та В.
                4. Площини та поверхні – P, Q, R...; а також , , ,... . Спосіб задання площин
                   додатково  вказується  в  дужках,  наприклад:  (А,В,С)  –  площина    задана
                   трикутником АВС, (l × t) площина  задана перетинними прямими l та t.
                5. Кути - , , , φ, ...

                6. Площини проекцій – горизонтальна  1; фронтальна -  2; профільна -  3.  (при
                   заміні площин проекцій  1/ 4;  2/ 5 і т. ін.).
                7. Осі  проекцій:  х 12  –  вісь  абсцис;  У 13  –  вісь  ординат;  Z 23  –  вісь  аплікат.

                   (Індекси 12, 13, 23 – результат перетину площин відповідно  1 та  2;    1 та  3;
                    2 та  3.). Точка перетину осей (площин) буква О.
                8. Проекції точок, ліній та площин позначаються тими самими літерами що і
                   оригінали з додаванням індексів площин проекцій, наприклад:
                -  горизонтальні проекції точки, прямої, площини відповідно   А 1; b 1;  1;
                -  фронтальні проекції точки, прямої, площини відповідно  А 2; b 2;  2;

                -  профільні проекції точки, прямої, площини відповідно   А 3; b 3;  3;









                                                                                                              7
   3   4   5   6   7   8   9   10   11   12   13