Page 7 - 4565

Короткі відомості з історії розвитку предмету

Потреба людини в зображені просторових форм на площині виникла з
практичних задач техніки та мистецтва і стала нагальною необхідністю в
процесі розвитку людства. Перші спроби створення рельєфних зображень
проводились ще дуже давно в період виникнення свідомого відношення
людини до праці. Свідченням цього є печерні та наскельні рисунки тих часів, а
також грандіозні культові споруди та будівлі Давньої Греції, Єгипту, Риму,
Китаю, Індії, які , без сумніву, будували за певними правилами та
зображеннями – прототипами сучасних креслень.
Знаменною віхою в історії розвитку „теорії зображень ” та практичного її
втілення була епоха Відродження, що дала цивілізації цілу епопею славетних
митців – архітекторів, художників, скульпторів, твори яких увійшли до
скарбниці світової культури.
Творцем наукової дисципліни, якою є нарисна геометрія, був Гаспар
Монж (1746-1818) – видатний французький учений, один із засновників
Політехнічної школи у Парижі, професор, член Паризької Академії наук.
Основні наукові праці Монжа стосуються геометрії; головна з них видана у
1799 р. під назвою „Geometriе descriptive” у перекладі українською означає
„Геометрія графічна”. У даній праці Монж обґрунтував і виклав метод
побудови зображень просторових фігур – метод прямокутного паралельного
проектування на дві взаємно-перпендикулярні площини проекцій.
Забезпечивши логічний взаємозв’язок прямокутних зображень, виконаних на
горизонтальних та вертикальних площинах, даний метод, названий методом
Монжа, підняв нарисну геометрію до рівня справжньої науки. Будучи аналогом
координатного способу Декарта при розв’язуванні геометричних задач та
завдяки точності побудови зображень фігур, метод Монжа набув широкого
застосування в науці і техніці. Поступово нарисна геометрія стала навчальною
дисципліною і посіла чільне місце в технічних навчальних закладах.
Нарисну геометрію у Росії почали вивчати з 1810 р. у Петербурзькому
інституті шляхів сполучень, де викладали французькі інженери. Серед
засновників російської школи треба згадати професора Севастьянова Я. О.,
Макарова М. І., Риніна М. О., Колотова С. М., Гордона В. О. та ін.
Історія українського мистецтва засвідчує високий рівень і культуру
розмаїтих зображень, виконаних нашими предками в епоху Київської Русі та
Запорізької Січі. Без знання правил виконання рисунків неможливо було б
спроектувати велику кількість церков, храмів, соборів та об’єктів оборонної
архітектури - замків та фортець.
Однак протягом XVIII ст. ворожий Україні царський режим ліквідував
мистецькі заклади.
Розвиток теорії зображень на сучасному етапі в Україні пов’язаний з
діяльністю учених-педагогів Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Львова.
Велике значення для розвитку цієї науки мали праці професорів С. М.
Колотова, В. Є. Михайленка, О. Л. Підгорного, А. В. Павлова та ін.

6