Page 31 - 4531

2 З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ЗВАРЮВАННЯ

2.1 Зварювання в давнину

Із надр кам’яного віку починаються багато досягнень
людства, у тому числі і у галузі зварювальної технології.
Ще за сивої давнини за допомогою кам’яного знаряддя із
самородків золота, срібла, міді можна було скувати
пластинки, гострі леза, скребки тощо, які для більшення їх
розмірів з’єднували між мобою. Завдаючи ударів по
складених разом кусках металу, їх з’єднували. А це був уже
один із видів зварювання – зварювання у холодному стані
прикладанням деформівних зусиль. Спосіб холодного
зварювання удосконалюють і досі та ефективно
використовують і тепер.
За декілька тисячоліть до нашої ери деякі племена
навчилися добувати із руди мідь. Але техніку лиття вони ще
не опанували і, щоби виготовити великий виріб із міді, їм
треба було зварювати окремі підігріті шматки металу.
Підігрівання металу до пластичого стану полегшувало
схоплювання, а процес з’єднання нагадував кування. Тому він
і називається ковальським зварюванням.
Поява нового металу – брондзи змусила давніх умільців
створювати нові методи зварювання. Річ у тому, що брондза
мала більшу міцність, твердість, опір до стирання порівняно із
міддю. Проте її пластичність була значно менша від
пластичності міді. Тому зварювання брондзи методом
пластичної деформації, навіть з підігріванням, не
забезпечувало утворення з’єднання. Мабуть давні майстри не
раз спостерігали, як перегріті краплинки розтопленої брондзи,
потрапляючи на брондзові пластинки, деколи міцно
«схоплювалися» з ними. Ось цією властивістю –
схоплюватися, приварюватися – і скористався невідомий
винахідник ливарного зварювання, суть якого полягає у тому,
що проміжок між з’єднуваними заготовками заповнювали
розтопленим металом і деформування зварного з’єднання
відбувалося у твердорідкому стані. Цим способом, напевно,
було виготовлено у Давній Греції брондзові посудини
заввишки 310 мм із товщиною стінок всього 0,5…0,7 мм

30