Page 36 - 4513

m ф j  m е j
M j  , (1.19)
1  

ф
де m – вагомість функціональних властивостей, яка визначаєть-
j
е
ся експертним метод; m – вагомість дизайну виконання прила-
j
ду;  – коефіцієнт врахування дизайну порівняно з функціональ-

ними властивостями.

1.4.2 Способи визначення коефіцієнтів вагомості при
експертному методі

Залежно від вимірювального завдання розроблені різні алго-
ритми визначення вагових коефіцієнтів. Аналіз існуючих спосо-

бів визначення вагових коефіцієнтів експертним методом пока-
зує, що найбільшого поширення набули три способи: спосіб ран-
гування, спосіб попарного зіставлення й спосіб подвійного попа-

рного зіставлення. Вони відрізняються як підходами до постанов-
ки питань, на які відповідають експерти, так і проведенням екс-
периментів і методиками опрацювання результатів експертиз.
Спосіб рангування. Представлення результату експертизи ра-

нгованим рядом має сенс тоді, коли кілька властивостей показни-
ків експертизи можна розглядати як складові об'єкта одної при-
роди. Порядок дій при цьому переважно буває наступний.

1) Показники експертизи розташовують за порядком їх пере-
ваги (ранжирування). Місце, зайняте при такому розміщенні у
ранжируваному ряді, називається рангом.

2) Найбільш важливому, на думку експерта, показнику екс-
пертизи надається найбільший бал, усім іншим у порядку змен-
шення їх відносної значимості – менші бали.

3) Отримані результати експертиз нормують, тобто ділять на
загальну суму балів. Отримані таким чином вагові коефіцієнти
набувають значень від 0 до 1, а їх сума стає рівною 1.
Значення вагових коефіцієнтів у такому випадку розрахову-

ють за формулою:

36