Page 15 - 4499
P. 15

Наукова  комунікація  функціонує  ефективно  за  умови
                            існування  зворотногозв'язку  —  реакції  реципієнта  на
                            отримане повідомлення. Інтерес до повідомлення залежить від
                            багатьох чинників: мають значення зміст проблеми, наукової
                            ідеї,  доступність  інформації,  місце,  час  видання,  тираж
                            журналу  (монографії),  мова,  рівень  і  стиль  публікації.
                            Проявами  зворотного  зв'язку  реципієнта  можуть  бути
                            цитування,  посилання,  відгук,  рецензія,  написання  огляду,
                            реферату,  статті,  включення  ідей  автора  у  відповідну
                            дисципліну як базове знання та ін.
                                   Одним  з  основних  показників  значення  наукового
                            результату  є  індекс  цитування,  який  визначає  кількість
                            посилань на ту чи іншу статтю, на ту чи іншу статтю, автора,
                            журнал,  установу,  країну.  Чим  вищий  цей  показник,  тим
                            авторитетнішим  є  автор,  тим  вищий  його  науковий  рейтинг.
                            Посилання  свідчать  про  рівень  поширення  ідеї,  її  наукове  і
                            практичне  значення,  зростання  людських  знань,  реальне
                            здійснення наукової комунікації.
                                   Є багато підходів до класифікації наукової комунікації,
                            її  поділяють  на  пряму  (безпосереднє  спілкування  фахівців,
                            зайнятих у науково-дослідницькому процесі); опосередковану
                            (комунікація  між  ученими  через  їхні  наукові  публікації);
                            вертикальну  (між  науковим  керівником  і  дисертантом);
                            горизонтальну (пов'язує здобувача з представниками наукової
                            школи)  та  ін.  Однак  найпоширенішим  є  поділ  наукових
                            комунікацій  на  формальні  і  неформальні,  документні  і
                            недокументні, між якими встановлено тісний взаємозв'язок.
                                   Формальна НК — обмін науковою інформацією через
                            спеціально  створені  структури  для  генерації,  оброблення  і
                            поширення  наукового  знання.  Це  —видавництва,  редакції
                            газет  і  журналів,  науково-дослідні  установи,  вищі  навчальні
                            заклади, радіо, телебачення, бібліотеки, інформаційні центри,
                            музеї,  архіви  тощо.  В наукознавстві  формальну  комунікацію
                            часто  розглядають  як  опублікування  статті  в  журналі  або
                            наукової  монографії  і  посилання.  Пряме  цитування  одного
                            автора  іншим  свідчить  про  створення  формального  каналу
                            комунікації між ними — від цитованого автора до того, хто
                            цитує.  Якщо  два  дослідники  цитують  третього,  то
                            створюється  формальна  комунікація  між  першим  і  третім
                            автором  шляхом  цитування.  Ефективність  формальної  НК


                                                            15
   10   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20