Page 15 - 4499

Наукова комунікація функціонує ефективно за умови
існування зворотногозв'язку — реакції реципієнта на
отримане повідомлення. Інтерес до повідомлення залежить від
багатьох чинників: мають значення зміст проблеми, наукової
ідеї, доступність інформації, місце, час видання, тираж
журналу (монографії), мова, рівень і стиль публікації.
Проявами зворотного зв'язку реципієнта можуть бути
цитування, посилання, відгук, рецензія, написання огляду,
реферату, статті, включення ідей автора у відповідну
дисципліну як базове знання та ін.
Одним з основних показників значення наукового
результату є індекс цитування, який визначає кількість
посилань на ту чи іншу статтю, на ту чи іншу статтю, автора,
журнал, установу, країну. Чим вищий цей показник, тим
авторитетнішим є автор, тим вищий його науковий рейтинг.
Посилання свідчать про рівень поширення ідеї, її наукове і
практичне значення, зростання людських знань, реальне
здійснення наукової комунікації.
Є багато підходів до класифікації наукової комунікації,
її поділяють на пряму (безпосереднє спілкування фахівців,
зайнятих у науково-дослідницькому процесі); опосередковану
(комунікація між ученими через їхні наукові публікації);
вертикальну (між науковим керівником і дисертантом);
горизонтальну (пов'язує здобувача з представниками наукової
школи) та ін. Однак найпоширенішим є поділ наукових
комунікацій на формальні і неформальні, документні і
недокументні, між якими встановлено тісний взаємозв'язок.
Формальна НК — обмін науковою інформацією через
спеціально створені структури для генерації, оброблення і
поширення наукового знання. Це —видавництва, редакції
газет і журналів, науково-дослідні установи, вищі навчальні
заклади, радіо, телебачення, бібліотеки, інформаційні центри,
музеї, архіви тощо. В наукознавстві формальну комунікацію
часто розглядають як опублікування статті в журналі або
наукової монографії і посилання. Пряме цитування одного
автора іншим свідчить про створення формального каналу
комунікації між ними — від цитованого автора до того, хто
цитує. Якщо два дослідники цитують третього, то
створюється формальна комунікація між першим і третім
автором шляхом цитування. Ефективність формальної НК

15