Page 14 - 4499

Наукова комунікація починається з комуніканта, який
генерує наукову ідею чи концепцію. Це можуть бути як
окремі вчені, так і колективи авторів, такі як дослідницькі
групи, наукові школи, установи, інститути, регіони чи країни.
Залежно від наукового статусу установи, наявності наукового
ступеня, вченого звання, кількості публікацій, стажу наукової
роботи визначається науковий статус комуніканта, рівень його
впливу на НК. Особливу роль у комунікації відіграють
видатні вчені.
Сформулювавши наукову ідею, автор безпосередньо
ділиться нею з колегами, науковим керівником, котрі
допомагають визначити подальший напрям її розвитку. Потім
інформація поширюється серед широкого кола фахівців у
формі наукової доповіді (повідомлення) на конференціях,
симпозіумах, оформляється у вигляді наукового звіту,
препринта чи статті (в письмовому чи електронному вигляді).
Документована і (або) недокументована наукова
інформація — це те, що передається, тобто комунікат. Наукові
повідомлення найчастіше передаються за допомогою мови,
зображень, дії. Зображення використовують як доповнення до
мовних комунікацій (графіки, плакати). Дії підтверджують
словесні висновки науковця.
Найчастіше інформація передається за допомогою
мови — природної (мова людського спілкування) чи штучної
(мова машинного програмування). Комунікант кодує
інформацію за допомогою знаків, символів кодів, а реципієнт
декодує (розшифровує, перекладає) інформацію. Наукова
комунікація відбувається лише за умови, що мова наукового
повідомлення зрозуміла реципієнту. Часто дослідники не
можуть використати іншомовну публікацію, не володіючи
відповідною мовою. Читацька аудиторія буває досить
обмеженою, якщо праці видаються недостатньо поширеною
мовою. У цьому випадку допомагають переклади.
Між комунікантом та реципієнтом встановлюється
канал комунікації, без якого неможливий зв'язок (спосіб
обміну, передачі інформації). Це — зустрічі, конференції,
радіо, телебачення, Іпіегпеі, видавництво, редакція журналу,
бібліотека та інші канали, що забезпечують можливість
безпосередньої чи опосередкованої наукової комунікації.

14