Page 27 - 4497

за профілем грунту, але все це відбувається на фоні, утвореному материнським субстратом
грунту. Грунти з нормальним вмістом рідкісних, розсіяних і кольорових металів становлять
більшість грунтів світу. Підпорядковане положення займають грунти з дещо підвищеним або
заниженим (щодо до нормального) вмістом. Грунти з надлишковим вмістом того або іншого
елемента частіше усього пов’язані з зонами рудопроявів.
Залежно від типу грунтів змінюється розподіл металів у межах грунтового профілю і
з’являються ті чи інші горизонти накопичення металів. Саме цей фактор визначає глибину
відбору проб при металометричному зніманні. Інструкція з геохімічних пошуків рекомендує
для грунтів різного типу наступні глибини відбору проб: під горизонтом торфу в торфово-
болотних грунтах; на глибині 0–20 см у солончаках, малогумусних кам’янистих і дерново-
підзолистих грунтах; на глибині 20-40 см – в типових, карбонатних, та солонцюватих
чорноземах; на глибині 50-100 см – у сірих лісових, лугових сірих і чорноземних,
вилугуваних чорноземних грунтах.
Без участі води важко уявити собі які-небудь механічні, хімічні і біологічні процеси,
що проходять у ландшафтах і викликають у гігантських масштабах міграцію,
перевідкладення і новоутворення речовини в зоні гіпергенезу. У результаті цих процесів в
одних випадках відбувається гідрогеохімічне розсіювання атомів і елементів, а в інших - їхня
концентрація.
Інтенсивність водної міграції хімічних елементів багато в чому визначається
розчинністю їх природних хімічних сполук, що у свою чергу залежать як від внутрішніх
чинників міграції, так і від зовнішніх умов, типу геохімічного ландшафту, pH розчину, його
окислювально-відновних властивостей тощо. Це дозволяє виділяти зони сірчанокислого,
кислого, нейтрального, слабко лужного і содового вилуговування. Зони вилуговування
найбільш характерні для грунтів і кори вивітрювання, але трапляються вони й у водоносних
горизонтах і континентальних відкладах. “Катіоногенні” елементи (так і як Ca, Sr, Ba, Ra, Cu,
5+
5+
Zn, Cd тощо) є найбільш рухливими в кислих середовищах, а V , As , Se, Mo, Si, Ge та інші
елементи, що входять до складу комплексних аніонів, - у лужних середовищах. І ті й інші
менш рухливі в нейтральних водах, в яких максимальною стійкістю характеризуються
металоорганічні комплекси.
Ключовими параметрами природних вод ще В. І. Вернадський запропонував вважати
їх мінералізацію та склад. Оскільки морська вода складає близько 98 % маси гідросфери в
вузькому розумінні цього слова, то можна вважати, що середній склад гідросфери загалом
відповідає середньому складу морської води.
Типоморфними іонами морської води за стандартної хлорності (19 ‰) і солоності
2-
+
-
2+
-
2+
-
2+
+
-
(35 ‰) є Сl , Na , SO 4 , Mg , Ca , K , НСО 3 , Br , Sr , F (в порядку зменшення
концентрацій). Концентрації у водах таких поширених у літосфері елементів як Si, Al, Ti, P, а
також всіх рідкісних і розсіяних елементів невеликі. Зокрема, вміст Ni, Co, Cu, Mo, Zn, U та
-5
-7
інших рудних елементів у водах звичайно не вищий за 10 10 г/л. Крім іонів, розчинені
речовини перебувають у вигляді молекул і колоїдних часток. Особливо велика роль
розчиненої органічної речовини. Відзначається також міграція речовин у зваженому стані у
виді тонкого завису і більш значних часток. Таким чином, природні води є сполученням
справжніх розчинів (іонних і молекулярних) із колоїдними розчинами і суспензіями.
У морській воді завжди розчинена більша або менша кількість газів - при 0 °С
океанічна вода містить, у середньому, 14,4 мл/л азоту і 8,1 мл/л кисню. З глибиною вміст O 2
спадає до 0,5 мл/л, а в місцях, заражених Н 2S, доходить до нуля. Вміст CO 2, навпроти, росте з
глибиною і досягає максимуму в найбільш глибоких, холодних прошарках. Від вмісту
розчинених газів залежить спроможність природних вод розчиняти мінеральні компоненти
порід.
26