Page 28 - 4497

Для континентальних вод характерне переваження у водах шести іонів (так званий
2+ 2+ + -
шестикомпонентний  склад води): трьох катіонів - Ca , Mg , Na і трьох аніонів - HCO 3 ,
-
+
2-
2+
2+
SO 4 , Cl . У водах більшості ландшафтів витримується співвідношення Са >Mg >Na і
-
2-
-
HCO 3 >SO 4 >Cl , однак можливі і інші варіанти складу. Склад континентальних вод
формується в результаті сукупної дії фізико-географічних та гідрогеологічних умов, а для
грунтових та напірних вод – ще й геолого-структурних чинників. Ступінь впливу окремих
факторів залежить від типу вод: атмосферні опади, поверхневі води, підземні води зон
активного і утрудненого водообміну, підземні застійні води, плівкові води тощо.
Склад атмосферних опадів залежить від близькості до моря, напрямку і сили
повітряних течій, вологості місцевості і засоленності грунтів, висоти над рівнем моря,
близькості до індустріальних центрів тощо. У межах України за рік з атмосферними опадами
2
в середньому випадає понад 12 т/км солей, а pH дощової води коливається від 3,9 до 7,7.
Рівень впливу тих чи інших чинників на склад вод може змінюватись у часі і просторі.
Зокрема, мінералізація річкових вод Полісся та лісостепу значно зростає в меженний період,
оскільки в цей період домінує найбільшою мірою залежить від складу грунтових вод.
Мінералізація ж річок сухих степів досягає максимуму на початку паводку, що пов’язано із
змивом та розчиненням першими масами води різноманітних солей (на цей самий період
-
+
припадає максимум концентрацій Na і Cl ), накопичених за рік на поверхні басейну
живлення. При домінуванні снігового живлення мінімум мінералізації спостерігається
взимку, льодовикового - в період найбільшого танення льоду, а у випадку дощового –
спостерігаються часті мінімуми мінералізації. У період максимальних видатків мінералізація
води річок басейнів Чорного та Азовського морів змінюється від 50 мг/л в верхів’ї до 500
мг/л в усті, а в меженний період - від 300 мг/л до 3000 мг/л. Одночасно із зміною
мінералізації змінюється і хімічний склад вод – від гідрокарбонатного в верхів’ях до
сульфатного в приморській частині басейну.
Склад озерної води формується як результат рухомої рівноваги між всіма видатковими
(стік, бризки, фільтрація, осадоутворення) і дохідними (притоки, атмосферне осадження,
грунтові води) складовими сольового балансу. Неоднорідність за складом може
провокуватись різкою відмінністю мінералізації та температури вод, що надходять з різних
джерел.
Хімізм грунтових вод сильно залежить від їхньої рухливості. Вільні гравітаційні води
знаходяться в тріщинах, значних порожнинах. Вони легко стікають під впливом сили
тяжіння, відносно швидко переміщуються по водоносних горизонтах, і є, так само як річкові
води, нерівноважними.
Практично нерухомі порові води (грунтові, мулові і породні розчини) тісно зв’язані з
твердою фазою поверхневими силами капілярного або колоїдного характеру (плівкова вода,
капілярна вода тощо) і часто перебувають у рівновазі з нею. У порових розчинах виявлені
мікроорганізми, у тому числі чисельні представники групи тіонових бактерій, що окисляють
сульфіди. Це дає підставу в деяких випадках робити висновок про переважно біогенний
характер формування складу порових розчинів.
Підземні води, які тривалий час перебувають у контакті з кристалічними й осадовими
породами, набувають слабко лужної реакції. У той самий час грунтові розчини, унаслідок
збагачення органічними кислотами, мають слабко кислу реакцію. Можна припустити, що при
проникненні на глибину підземні води набувають лужної реакції, проте при виході на
поверхню, через змішування з грунтовими розчинами, втрачають лужність.
Глибинні води нерідко утворюють гідрохімічні ореоли і провінції, збагачені
рідкісними і радіоактивними елементами (Li, U, Ra, F). Відомі вуглекислі, азотні, радонові й
інші геохімічні типи вод. Гарячі води, що виходять на поверхню в районах сучасного
27