Page 29 - 4497

вулканізму, містять підвищені концентрації Na, Mg, F, Cl та інших елементів. Місцями
виходять на поверхню нафтові води, що супроводжують нафту в нафтоносних і газоносних
горизонтах. Для них характерні підвищені вмісти I, Br, Ba, Fe, Sr, Ra. Зокрема вміст Br
досягає іноді 0,5 г/л, йоду - 0,005-0,050 г/л і вище.
Формування складу вод залежить також від окислювально-відновного потенціалу.
Глейові води з низькими значеннями Eh часто містять підвищені концентрації Fe2+, Mn2+,
NH4. При зростанні окислювально-відновного потенціалу зростають концентрації ряду
елементів із змінною валентністю - цинку, міді, свинцю, селену, кадмію тощо.
На основі статистичної обробки матеріалів і співставлення середнього хімічного
складу літосфери із середнім хімічним складом мінеральної частини рік Б. Б. Полинов
прийшов до висновку, що елементи які мігрують у водних розчинах, мають різну рухливість.
За ступенем рухливості в річкових водах Б. Б. Полинов виділяв п’ять груп хімічних
елементів:
1) енергійного винесення (Cl, Br, J, S);
2) легкого винесення (Ca, Na, Mg, K);
3) рухливі (Si в алюмосилікатах, P, Mn);
4) інертні або малорухливі (Fe, Al, Ti);
5) практично нерухомі (Si в уламковому SiO 2).
Ідеї Б. Б. Полинова відносно міграційних властивостей елементів розвинув
О. І. Перельман, який запропонував використовувати для характеристики
міграційної здатності елементів у конкретних умовах коефіцієнт водної міграції:
m 100
K  x . (6.1)
x
a  n
x
де: m x - вміст хімічного елементу в водах, що дренують масив; n x - вміст хімічного
елементу в породах, які дренуються цією водою; a - величина мінерального залишку у
річковій або грунтовій воді.
Своєрідною колоїдною системою, а точніше - аерозолем, є атмосфера, яка, крім азоту,
кисню, аргону і вуглекислого газу, включає значну кількість водяних парів (до 4 %), іноді
рідку і тверду воду, пил, мікроорганізми, леткі органічні речовини (фітонциди), деякі
мікрокомпоненти (озон, йод, радон тощо). Якщо вміст O 2 і N 2 у тропосфері загалом
однаковий у всіх ландшафтах, то вмісти інших компонентів суттєво коливаються.
Велике значення має атмосферний переніс солей. У результаті фізичного
випаровування солей, а також розбризкування при хвилюванні морське повітря збагачене
елементами морської води, а вітри, що дують із моря, приносять на сушу морські солі. З
2
атмосферними опадами на території України щороку випадає від 9,5 т/км (степова зона) до
2
2-
29,9 т/км (Гірські Карпати) розчинених солей, серед яких домінують SO 4 (від 4,3 до 15
2 - 2 - + + 2+ 2+
т/км ), HCO 3 (від 1,6 до 4,1 т/км ), Cl , Na , K , Ca , Mg . Вважається, що значна частина Cl,
Li, Na, Rb, Ca, B, I у річкових водах має морське походження (від 20 % до 85 %).
Привнесення солей з атмосферними осадками є прикладом негативного зворотного зв’язку,
який стабілізує сольовий баланс ландшафту.
Хімічний склад підземної атмосфери коливається в значних межах і суттєво
відрізняється від надземної. В ній, як правило, більше CO 2, вища вологість, інший вміст
мікрокомпонентів. Вуглекислий газ утворюється в грунтовому повітрі завдяки процесам
дихання коренів, тварин, мікроорганізмів; його вміст коливається від 0,15 % до 0,65 %, а
часом може досягати 2 % і більше. У деяких ландшафтах у підземній атмосфері підвищений
вміст метану, сірководню тощо. Ландшафти, що сформувалися на різних гірських породах,
також мають різний склад повітря. Так, грунтове і грунтове повітря на ділянках розвитку
гранітоїдів і радіоактивних руд звичайно збагачене радоном, на ділянках розвитку
28