Page 32 - 4497

Продовження таблиці 6.1
Елемент W K ЖР КК ЖР K ЗР Б З K ЗКР max Б С К Б
Ba 0,0584 0,0009 0,02 0,06 1,0 5 85 85
-5
La 0,003 3×10 0,01
-6
W 0,0001 1×10 0,01
-7 -8
Au 2,5×10 1×10 0,04
-7
-6
-5
Hg 4×10 5×10 0,13 9×10 23
Pb 0,00148 0,0001 0,07 0,0035 2,4 3,6 2400 1000
-10 -12 -10 -7
Ra 1×10 5×10 0,05 2,6×10 2,6 3,2×10 3200 1200
-5
Th 0,00085 5×10 0,06 0,1 120 2000
-7
-5
U 0,00017 8×10 0,005 5×10 0,3 0,7 4100 14000

Примітки: W – кларк верхньої частини континентальної кори (у % маси) за Wedepohl,
K. H. (1995); K ЖР - середній вміст хімічних елементів (у % маси) в живій речовині за
О. П. Виноградовим з доповненнями В. В. Добровольського та О. І. Перельмана (1999); КК ЖР
– біофільність елементу (кларк концентрації в живій речовині); К ЗР - фоновий вміст хімічних
елементів (у % маси) в золі рослин за О. І. Перельманом та М. С. Касимовим (1999); Б З -
загальна біогенність (Б З= К ЗР/W); К ЗКР max – максимальний вміст хімічних елементів (у %
маси) в золі рослин континентів за О. І. Перельманом (1975); Б С – максимальна спеціальна
біогенність (Б С=lX1/W); К Б - біогенна контрастність (К Б=Б С/Б З).

Кларки концентрації елементів у живій речовині називають біофільністю. Як бачимо
(таблиця 6.1), найбільша біофільність характерна для вуглецю, менш біофільними є водень та
азот. Близькими за біофільністю є аніоногенні елементи - O, Cl, S, P, B, Br тощо. Найменш
біофільними є Fe, Ti, Ga, Zr, Al. Водночас, окремі види організмів здатні створювати високі
концентрації елементів які зазвичай містяться в розсіяному стані. Так, у сухому залишку
деяких видів водоростей вміст йоду досягає 1,2 %, грибки аспергіли (пліснява) містять до
0,3 % міді, вміст урану в сухій масі хлорели досягає 0,4 %, бактерія Bacillus subtilis осаджує з
розчину на своїх стінках мікрокристали чистого металевого золота, бактерії Aquas pirillum
magnetotacticum містять ланцюжки магнетосом - скупчень магнетиту діаметром до 500 Å
(вони слугують цій бактерії для орієнтації в просторі) тощо.
Для характеристики біогеохімічних особливостей окремих організмів, їх здатності до
накопичення елементів використовують показник загальної біогенності – відношення
середніх вмістів елементів в золі рослин континентів до кларків верхньої частини земної
кори. Аналогічні показники для організмів окремих систематичних груп називають
спеціальною біогенністю. Коефіцієнт біологічного поглинання (відношення концентрацій
елементу в золі рослини та в грунті) і спеціальна біогенність залежать від фази вегетації, віку
організму, складу грунту тощо, змінюючись для рослин одного виду в 100-1000 разів.
Переважання в ландшафтах певних систематичних груп організмів, величезна
розмаїтість клімату і геологічної будови визначають своєрідність хімічного складу живої
речовини конкретних ландшафтів, її відмінність від середнього складу живої речовини Землі.
Так, жива речовина солончаків збагачена натрієм, хлором і сіркою, у живій речовині степів
багато кальцію, але мало алюмінію, заліза і марганцю, а організми вологих тропіків, навпаки,
бідні на кальцій і багаті на алюміній.
З іншого боку, вміст більшості елементів у золі суттєво відрізняється від їх середнього
вмісту в грунті, оскільки рослини поглинають елементи вибірково. І дійсно, вміст
мікроелементі у рослинах визначається в першу чергу не складом субстрату, а
систематичним положенням - сімейством, родом і видом, до якого належить дана рослина. За
31