Page 23 - 4497

там, де тиск був менший. Саме цей процес привів до розшарування планети на гидридні ядра
і на металеву кремній-магнієву мантію, де водень насичує метали, але не утворює гідридів.
Насправді ми бачимо, що такі глибинні породи як кімберліт багаті воднем, завдяки йому, там
сильно відновна обстановка, а силікатні мінерали водні, олівін там повністю заміщений
серпентинітом. Водень продуває мантію, виносячи разом з собою до поверхні кисень, ось
тому його багато саме в літосфері, ось тому саме на поверхні Землі і сформувалася
гідросфера. А надмірний водень випарувався в космос. Сили тяжіння Місяця, Меркурія,
Марса не вистачило для утримання водню і води там немає. На Венері надто гаряче, водень з
поверхні там випаровується швидше, ніж на Землі.
Як Ларін пояснює наявність твердого внутрішнього і рідкого зовнішнього ядра?
Справа в тому, що фізикам і металургам було відомо, що збагачений воднем метал крихкий.
Ларін переконав новосибірських академіків провести безглуздий з їхньої точки зору
експеримент з вивчення властивостей наводороженного титану. І виявилося несподівано, що
метал цей за величезних тисків у 12 тис атмосфер, сумірних з глибинними, потік. Це означає,
що зовнішнє ядро, складене металами, насиченими воднем, а точніше протонами, дійсно
може бути рідким саме завдяки великому тиску.
Геофізики фіксують стрибки сейсмічних хвиль на глибині 400, 670 і 1050 км, а цьому
якраз відповідає стрибок щільності кремнію при зростанні тиску. Кремній, як відомо, і не
метал, а так - напівпровідник, а от за високого тиску напівпровідник стрибком
перетворюється на метал. Силікати як оксиди металів на таке не здатні, отже, мантія не
силікатна, а скоріше металева і верхні переходи справді фазові: напівпровідник - метал. І
графіки поширення хвиль в ній такі, які відповідають не силікатам, а саме металам. І
найцікавіше, що на глибині 1200 км, тиск такий, при якому щільність кремнію буде 4,66, а
розрахункова щільність мантії тут 4, 67, що і підтверджують геофізики.
Тектоніка. Всі визнають плиткову структуру літосфери, але одні визнають рух плит з
корінням, а інші без них. З корінням - це ті, хто вважає, що плити розриваються внаслідок
розширення Землі. Таких багато. Наприклад, Юрковський про це твердив ще в кінці 19
століття, серед наших сучасників - Кейт, Нейман, Клаус Фогель. Останній у 1976 році
продемонстрував прозорий глобус, в якому є внутрішній з тими в контурах континентах, але
без океанів, яким він був у Вейді 600 тис років тому. Що ж роздмухує Землю? Знову
причиною є водень, точніше його дегазація, яка призводить до зменшення щільності
речовини і збільшення обсягу. При цьому мантія потовщується, а ядро всихає. Дегазація
природно більш активна по розломах, а розущільнення веде і до розплаву порід, тобто до
зародження магми. Останні і є джерелами води. У газах Гавайських вулканів, наприклад,
водяної пари більше ніж 80 %. Тектоніка буде існувати до повної дегазації водню. Тектонічні
цикли є результат пульсуючого характеру дегазації, завдяки співвідношенню процесів
розігріву при радіоактивному розпаді і охолодженні при дегазації. У тектоніці плит в якості
механізму їх руху залучаються мас-теплові конвективні осередки, а в гідридній гіпотезі
Ларіна- піднімаються струмені водню. У принципі кінетика схожа, але природа її різна. Але
про тектоніку вам будуть розповідати інші.
Ми повертаємося до хімії небесних тіл. Отже, ми знаємо, що нічого не знаємо про
справжній хімічний склад глибинних зон Землі. Все будується здебільшого на непрямих
даних і сміливих здогадах.

Речовина всесвіту і його походження

У 2002 р. провідні вчені фізики-ядерники США, Японії та інших країн провели
експеримент на установці типу нинішнього колайдера, але менший за розміром. Досягнуті

22