Page 22 - 4497

2
збільшивши кутовий момент обертання, який змістився до периферії (М = mwr замість М =
mwr), тому і момент руху планет 98 %, хоча маса сонця в 700 разів більша ніж усіх планет
разом. Але закономірності розподілу хімічних елементів у планетах Хойла не зацікавили. А
ось геологу Ларіну саме це було необхідно знати. Він побудував графік поширеності
елементів у нашої планетної системи, і виявилося, що концентрації їх закономірно
змінюються в міру віддалення від Сонця і тісно пов'язані з їх потенціалом іонізації. Чим він
менший, тим легше електрону звільнитися від ядра, але зарядженому іону важче відірватися
від джерела магнітних силових ліній (гальмують). І це - головна причина хімічної зональності
сонячної системи. Це дало можливість Ларіну визначитися з вихідним складом Землі і
висловитися з приводу сучасного. На його думку, спочатку він мало відрізнявся від складу
Сонця. Крім водню і гелію в ньому наявні в ат %:
Кремній 19,5
Магній 15,5
Залізо 2,5
Кальцій 0,9
Алюміній 1
Натрій 0,7
Кисень 0,5
Вуглець 0,03
Сірка 0,01
Азот 0,01
Водень 59
Треба зауважити, що існують і інші цифри співвідношення елементів у космосі, які
свідчать про те, що кисню в Сонячній системі в рази більше ніж кремнію і магнію. З цих
даних випливає цікавий висновок, який докорінно змінює уявлення про сучасний хімічний
склад всієї нашої планети і особливо її головних оболонок: мантії і ядра - заліза на утворення
ядра явно замало, а на мантію кисню взагалі майже немає - його треба було б не менше ніж
30 ваг % від усієї маси вихідної речовини.
Отже, за Ларіним мантія не силікатна, а ядро не залізне. Цей учений запропонував
оригінальну гідридну гіпотезу, тобто водневу парадигму будови і геодинаміки нашої планети.
Його докази ґрунтуються на надлишку атомів водню в первинній речовині планети, основна
маса її повинна бути пов'язана з гідридами - сполуками водню з металами, яких 87 % по масі.
Водень або протон, завдяки малому розміру легко проникає в решітку будь-яких кристалів і
здатний розчинятися у величезній кількості до тисячі обсягів на один об'єм металу. Дивно,
що метал при цьому дуже сильно ущільнюється. Водень, наприклад, використовується в
металургії при очищенні металу від домішок, у тому числі і від кисню, продувкою злитків
воднем. У гідридах водень грає роль аніону, а не катіону, як наприклад у воді або в кислотах.
За дуже високих тисків гідриди утворюються охочіше, а температура діє назад.
Експерименти показують - насичений при високому тиску воднем магній і кремній
збільшують свою щільність в 14 разів, т. в такому вигляді цілком можуть претендувати на
будівельний матеріал для мантії і навіть ядра. Просто протон, проникаючи всередину атома,
збільшує ефективний заряд ядра, стискаючи зовнішні електронні оболонки і ущільнюючи
тим самим структуру атома, в який він проникає.
Реакції освіти гідридів ендотермічні тобто акумулюють тепло, витрачаючи його на
утворення хімічних зв'язків. Гравітаційне стиснення як фактор освіти землі не давав
первинного розігріву його саме через буферний ефект утворення гідридів. Але от потім, коли
накопичилося достатньо радіогенного тепла, гідриди в центрі планети почали розпадатися,
запустивши тим самим механізм водневого дихання планети, зрозуміло, воно починалося

21