Page 136 - 4496

Останні називатимемо вузлами, а лінії, які їх з'єднують, —
ребрами. Перший вузол, від якого починається розходження
ребер, називається коренем дерева, а
кількість ребер, які треба пройти від кореня до будь-
якого вузла —рівнем, або порядком, цього вузла.
Максимальна кількість вузлів, які зустрічаються під час
руху вздовж кодового дерева в напрямку від кореня до
вершини, визначає висоту h кодового дерева. Вона дорівнює
максимальній довжині комбінації коду, побудованому за
допомогою цього дерева.
Вузли кодового дерева розташовуються на різних
рівнях. Кожний рівень дерева рівномірного коду може мати q i
вузлів, де q — основа коду, i — номер рівня (i= 1,2,...,п, тут n
— довжина коду). Для рівномірного двійкового простого коду
кількість вузлів на останньому рівні n дорівнює кількості N
n
комбінацій коду, тобто 2 = N.
Вузли, що не з'єднуються з наступними рівнями,
називаються кінцевими; вони відповідають комбінаціям коду.
Основою коду обмежується максимальна кількість
ребер, яка може виходити з кожного вузла дерева, а
максимальною довжиною кодової комбінації — максимальна
кількість рівнів кодового дерева. Кожному вузлу
приписується значення розрядів комбінації, що відповідає
напрямкам руху вздовж ребер від кореня дерева до вузла.
Ребра, що йдуть від кореня до вузлів першого рівня,
визначають значення першого зліва розряду кодової
комбінації, а ті, що з'єднують вузли першого та другого рівнів,
— значення другого зліва розряду і т. д. На рис. 4.1 показано
приклади кодових дерев: рівномірних двоелементного
двійкового (рис. 4.1, α), двоелементного трійкового (рис.
4.1,б), триелементного двійкового (рис. 4.1, в) та
нерівномірного двійкового (рис. 4.1, г). Цей спосіб
застосовується для зображення як блокових, так і неперервних
кодів.

133