Page 69 - 4495
P. 69

мість того, щоб властивості визначати через властивості його елемен-
            тів, як це прийнято в теорії множин, можна визначити їх враховуючи
            зовнішні  зв'язки  цієї  множини  з  іншими  множинами  [8,  9].  Зв'язки
            між множинами виражаються, як і раніше, функціями, а аксіоми для

            категорії виводяться із властивостей функцій щодо операції компози-
            ції.
                  Одним з основних понять у теорії категорій є поняття «стрілки»,

            абстраговане від поняття функції або відображення, яке використову-
            ється замість теоретико-множинного відношення приналежності, ос-
            новного блоку математичних конструкцій і вираження властивостей
            математичних об'єктів.

                  Категорію можна розглядати як універсум для певного роду ма-
            тематичних міркувань. Такий універсум (категорія) визначається вка-
            зівкою  «об'єктів»  і  стрілок,  що  зв'язують  ці  об'єкти.  Так,  універсум

            для  топологічних  досліджень  складається  з  топологічних  просторів
            (об'єктів категорії) і безперервних функцій (що є стрілками). Універ-
            сумом для лінійної алгебри служить категорія, об'єктами якої є векто-

            рні простори, а стрілками – лінійні перетворення векторних просто-
            рів. Для теорії груп універсумом є категорія груп з гомоморфізмами
            груп як стрілок.

                  Теорія категорій пропонує універсальну мову для роботи із цими
            універсумами й переходу від одних універсумів до інших. Основи те-
            орії  категорій  були  закладені  Самюелем  Ейленбергом  і  Сандерсом
            Маклейном на початку 40-х років.  Її джерела лежать в алгебраїчній

            топології,  що  зв'язує  топологію  з  теорією  груп.  Вивчення  категорій
            швидко перетворилося в самостійну дисципліну математики.
                  Теорія категорій пропонує елегантні й потужні засоби для вира-

            ження зв'язків між великими областями математики і представляє но-
            вий теоретичний розділ математики.
                  З  1935  року,  завдяки  роботам  групи  французьких  математиків,
            об'єднаних псевдонімом Нікола Бурбаки, теорія множин зайняла па-

            нуюче положення в математичній практиці.
                  Це  не  означає,  що  математики  мислять  тільки  в  теоретико-
            множинних термінах, хоча в більшості випадків це дійсно так. Однак

            суть справи полягає в тому, що теорія множин служить основним ін-
            струментом при викладенні й узагальненні результатів.
                  Сьогодні  практично  неможливо  знайти  ні  одну  область  чистої

            математики, будь те математичний аналіз, алгебра, геометрія або тео-
            рія ймовірностей, у якій не використовувалися б теоретико-множинні




                                                           69
   64   65   66   67   68   69   70   71   72   73   74