Page 144 - 4495
P. 144

ним присвоєнням   . Її визначення, а також визначення метрики
                                            V
            та тривіальної функції помилки може бути взяте із визначення 3.4 та
            його опису.

                  Означення  9  (ступінь  задоволення).  Помилкою  системи  обме-
            жень  C, в якій застосовано присвоєння    , називається функція,
                                                                            V
            задана виразом:

                                                                          )
                                             E (C  ) maxacv    ( ) (c e c ,
                                                         c C
            де  acv - глобальна анотація обмеження, а  e - така функція помилки,
            для якої справедлива нерівність  (e c            ) 1 c C   та   .
                                                                                      V
                  Означення 10 (розв’язок) Розв’язком системи обмежень з нечіт-
            кими анотаціями є кожне присвоєння   , в яких помилка системи
                                                                        V
            обмежень є мінімальною, тобто:


                                                                       )
                                                E (C     min (E C .
                                                       )
                                                            V
                  Опишемо вибір анотаційного триплету. Впорядкування    було

            вибрано відповідно до звичайної інтерпретації функції помилки  (e c                           ),
            яка застосовується для розрахунку розв'язку разом з анотаціями: чим

            більша анотація, тим більш зростає помилка обмежень. Інтервал  0,1
            був вибраний тому, що переважно за допомогою саме цього інтервалу
            виражається  степінь  приналежності.  Відповідно  до  мінімально–

            максимальної поведінки розв’язування задачі, більш вдалим у даному
            випадку  буде  вибір  об’єднувальної  функції  як  операції  «середнє»,
            аніж переоцінки кількості змінних, оскільки достатня кількість навіть

            неважливих анотацій в такому випадку може переважати важливі.
                  Приклад 2. Нехай приклад 1 розв’язаний за допомогою тривіа-
            льної       функції       помилки,         а     середнього         арифметичного             як

            об’єднувальної операції

                                            L @0.9 1#      P @0.6 % 1c ;

                                                 L @0.3 в 4..5 % 2c ;


                                                 P @0.3в 1..4 % 3c .

                  Розрахуємо глобальні анотації змінних (подібно для розрахунку
            глобальних анотацій обмежень):

                                          0.9 0.3                    0.6 0.3
                                 av ( )L              0.6, av ( )P             0.45.
                                              2                           2
                  Глобальні анотації обмежень виражають вагу обмежень:



                                                          144
   139   140   141   142   143   144   145   146   147   148   149