Page 89 - 4489

6 АЛЬТЕРНАТИВНІ ПАЛИВА

6.1 Загальні відомості і класифікація

Для забезпечення розвитку автомобільного транспорту необхідно поряд із
традиційними паливами, які одержують з нафти і газу, використовувати і
нетрадиційні (альтернативні). При виборі альтернативних палив необхідно, щоб
вони мали достатні сировинні ресурси, не погіршували експлуатаційні
показники автомобілів, не вимагали б корінної зміни їх конструкції, паливної
апаратури і умов зберігання палива на борту автомобіля, були безпечні і не
шкідливі при використанні. Перспективні палива для автомобілів залежно від
потенціальних джерел одержання ділять на дві групи. До першої групи
відносяться хімічні продукти, які можуть бути одержані із горючих копалин
або методом синтезу. Їх використовують у двигунах без значної модифікації
останніх. До них відносяться коксовий, сланцевий гази, продукти гідрогенізації
і підземної газифікації вугілля, спирти, ефіри, водень, а також паливні суміші
цих продуктів з бензинами або дизельними паливами. До другої групи
відносяться енергоносії, які є штучними засобами мобільного акумулювання
енергії. Як сировину для їх одержання використовують відновлювані природні,
екологічно чисті джерела: сонячна енергія, сила вітру і води, ядерне паливо.
Характеристика деяких альтернативних палив наведена в табл. 6.1.
Одержання синтетичних палив із вугілля та інших твердих копалин нині
обходиться значно дорожче, ніж їх виробництво з нафти, незважаючи на те, що
вони досить розповсюджені на території України і в світі.

6.2 Синтетичні палива з вугілля

Основний спосіб одержання рідкого палива з вугілля – деструктивна
гідрогенізація, яка полягає в насиченні вугілля воднем у певних
термодинамічних умовах. Процес здійснюється в дві стадії. Спочатку вугілля
-4
розтирають до 1∙10 м і змішують з рідкою композицією (зріджений проміжний
продукт виробництва). Одержана суміш нагрівається до температури
400...500 С під тиском 5...30 МПа за наявності нікелевого каталізатора. У
результаті реакції гідрогенізації утворюється композиція, яка складається з
рідини і газу. Потім суміш розділяється в тепловому сепараторі на складові.
Рідка фаза відводиться для приготування вихідної сировини, а парова фаза
конденсується в холодильнику і розділяється методом ректифікації на окремі
фракції: бензин, дизельне паливо, мазут. Якість бензину залежить від режиму
процесу, якості кам’яного вугілля і характеризується наступними значеннями
показників: густина 740...750 кг/м³; до100 °С википає 35...40 %, температура
кінця кипіння – 180...185 °С; октанове число за моторним методом 69...71. Для
підвищення детонаційної стійкості бензин необхідно направляти на установку
каталітичного реформінгу.

88