Page 40 - 4487

– вивчення законів і правил риторики як науки;
– постійне ознайомлення з ораторською творчістю різних епох;
– тренування в регулярному написанні текстів і виголошенні промов;
– заняття з техніки мовлення.

2. З історії дискусії
Правила коректного ведення дискусії

Дискусії запровадили ще в Стародавній Греції. На сьогодні добре відомий метод
"сократичної бесіди", тобто метод питань та відповідей. Особливе місце в сократівському
методі займали "іронія" та "майєвтика" (за формою), "індукція" та "визначення" (за змістом).
Головні засоби, наприклад, іронії своєрідні натяки, порівняння спрямовувалися на
активізацію процесів мислення.
Значну увагу дискусії і діалогу приділяли Сократ, Платон, Аристотель. Видатні грецькі
філософи вважали, що пізнання та розкриття сутності проблеми неможливе без урахування
думки іншої людини. Дискусії Платона будувалися на основі розробки системи аргументів
(доказів). Поширеними способами аргументації в дискусіях були "супровідні" методи:
ілюстрації, конкретизації за допомогою фактів, аналогії, знаходження суперечностей тощо.
У дискусіях у середні віки використовувалися питання для обговорення, одне питання
могло розглядатися з різних боків. Організатором дискусії був лектор, який обирав тезу і
заперечення, Кожному з учасників важливо було необхідними аргументами підтримати тезу і
відповісти на питання.
У курсі риторики, запропонованого Ф.Прокоповичем у Києво–Могилянській академії,
до проведення дискусії подавалися, зокрема, і такі поради:
"1. …Дуже важливо глибоко вивчити питання, з якого буде дискусія, а також точку
зору супротивника.
2. ...Кожна сторона якнайбільше має піклуватися про ясність мови, уникати всього, що
робить мову темною і двозначною.
3. ...Не треба зловживати прикрасами та показним блиском – це завжди викликає
підозру в хитрощах, відшукати істину можуть лише простота й щирість.
4. …Подумай також про те, що буде відповідати на твої запитання опонент, передбач
його несподівані відповіді.
5. …Але насамперед необхідне суворе і старанне дослідження власних тез – на
істинність, на помилки.
6. …Дотримуйся миру й спокою, стримуй безладний крик… Чи від крику аргументи
стають переконливішими, а відповіді мудрішими?
7. …Скромність і дружня прихильність між тими, хто сперечається, повинні
зберігатися як непорушний закон… Міра у всьому – найкраща річ!".
Сучасне розуміння дискусії наступне – це публічне обговорення певної проблеми або
групи питань на зборах, конференції, у пресі з метою досягнення істини. Характерною
ознакою дискусії є відсутність тези і наявність єдиної теми. Як правило, завдання дискусії
полягає в досягненні певної згоди учасників щодо дискутованої теми.
На основі наукових джерел (Л.Мацько, Л.Кравець, Г.Онуфрієнко) подамо етапи
підготовки наукової дискусії:
1. Визначимо орієнтовні "межі теми" дискусії, переконаємося, що всі слова і поняття
теми та проблеми дискусії ми чітко й повно розуміємо. У разі потреби скористаємося
авторитетними науковими і словниково–довідковими виданнями.
2. З'ясуємо основні структурні компоненти дискусії та їх роль в обговоренні означеної
теми:
2.1. Початок (встановлення контакту із співрозмовниками; визначення мети,
проблем і актуальності дискусії; активізація уваги);

39