Page 43 - 4487

Відсутність такої підготовки і практики призводить до того, що доповідачі часто не
виявляють уміння дискутувати, виступають, не "відриваючись" від конспекту. Досвід
проведення всеукраїнських конференцій засвідчує також і далеко не належний рівень
культури наукового мовлення, наявність у виступаючих численних лексичних і граматичних
помилок, канцеляризмів, "заплутаної" книжної лексики, надмірного вживання слів
іншомовного походження.

Серед причин мовних недоречностей наукових виступів – спрямованість
підготовки у вищому навчальному закладі насамперед на здобуття професійних знань,
а не на формування вмінь професійного спілкування і професійного мислення.
Якісній підготовці до виступу сприятиме попередньо опанований студентом зміст
роботи з розвитку мовлення (а саме збагачення словникового запасу; засвоєння норм
літературної мови, формування вмінь та навичок зв'язного мовлення) на заняттях з сучасної
української мови, виразного читання, педагогічної майстерності, інших фахових та
психолого–педагогічних дисциплін.
Ефективним прийомом тренування виступу може бути самоаналіз його диктофонного
запису, адже більшість із студентів не чули власного голосу. Прослуховування власного
мовлення сприяє удосколенню самопідготовки, розвиває власну культуру мовлення.
Дослідники радять остаточне тренування виступу, а також перевірку готовності
використання допоміжних засобів демонстрування ілюстративних матеріалів, по можливості,
провести в тій аудиторії, де буде проводитися конференція.
Мова доповідача повинна бути виразною, граматично правильною. Як радить доктор Лаура
Горак, доповідач має бути впевненим у собі: "Подивіться в очі слухачеві і посміхніться – це
змінює стан вашого розуму і вашої аудиторії. Розбудіть інтелект свій і слухачів. Напишіть
цікаві вступи і висновки, вивчіть їх напам'ять. Продумайте власний зовнішній вигляд,
поставу промовця, виразність жестів, їх природність, відповідність змісту формі викладу".
Пам'ятаймо і поради відомого українського вченого Д.Ревуцького: коли хочеш переконати
слухача або читача в правдивості запропонованої теми, треба, щоб:
а) слово твоє було зрозумілим;
б) тема була переконливо обґрунтована;
в) мовлення багатим, правильним і приємним;
г) той, хто прагне бути бажаним співрозмовником, повинен багато знати, особливос історію,
філософію, етику, естетику.
Не менш важливим прийомом збереження наукової інформації, отриманої студентами
на конференціях, введення її в науковий світ, як показує практика, є підготовка і випуск
вузівських збірників. Вважаємо, що студентські наукові статті, доповіді з викладом
проміжних або кінцевих результатів дипломного, магістерського дослідження повинні
зайняти належне місце у цих збірниках. Підготовка і випуск таких видань практикується
сьогодні в окремих, але, на жаль, поки що не в більшості вузів України.
Незважаючи на певне зрушення в науково–дослідній роботі студентів у цілому в
Україні, існує низка причин, які стримує їх науковий пошук. Серед таких причин – затримка
публікації студентської статті (до моменту друку студент, як правило, вже закінчує заклад),
оплата (іноді досить висока для студента) за друкування матеріалів, не завжди належне
відзначення кращих публікацій, кращих виступів студентів тощо. Та й перегляд програм
конференцій (звітних, міжвузівських, всеукраїнських) показує, наскільки важливо з метою
морального стимулу подальшого наукового пошуку студентів, здійснення тісного
співробітництва "студент – викладач – науковець" разом із прізвищами учасників
обов'язково подавати і назву їх доповіді, і прізвище наукового керівника.
Як же покращити проведення наукових конференцій? Що можна реально в умовах
вищої школи зробити з метою подальшого залучення (за бажанням, а не за примусом)
студентів до участі у вузівській, всеукраїнській, міжнародній конференціях? Проблем тут,

42