Page 38 - 4470

6. ІСТОРИЧНА ЗАБУДОВА СЕРЕДМІСТЯ СТАНІСЛАВОВА

Територія середмістя.

Одночасно з фортифікаціями забудовували і територію середмістя.
Посеред міста розташовувався великий чотирикутний ринок. У центрі ринку
була дерев’яно-мурована ратуша, що нагадувала в плані грецький хрест і
закінчувалась стрімкою вежею. Навколо площі знаходились приринкові
будинки, далі за ними – сакральні споруди і навіть вища школа. Замок пана
на період кін. XVII ст. – поч. XVIII ст. був тільки деревяний і знаходився на
місці пізнішого Єзуїтського костелу. Так виглядало місто через кілька років
після заснування. Про новостворену фортецю розходилась слава по всій
окрузі та далеко за її межами. Відкликались про неї сучасники відзначаючи
міць, велич та красу міста. Місто стало торгівельним центром всього Покуття,
і крім того надійним захистом. З опису королівського секретаря: ринок,
будинки мешканців і арсенал перевершують всі міста Русі.

Ратуші, які існували в місті.

За давньоєвропейською міською традицією у містах, які мали
магдебурське право, головною спорудою в місті була ратуша з високою
вежею, що мала бути не тільки своєрідною окрасою міста, але й сторожовим
пунктом міста-фортеці, з якої, велися постійні спостереження. А у самій
ратуші був магістрат, тобто міська рада, суд і крамниці. Тому не дивно, що
зразу ж після того як місто одержало магдебурзьке право, почалось
будівництво ратуші на ринку. Перший її опис залишив Ульріх фон Вердум,
який у січні 1672 року побував у нашому місті. Німецький мандрівник так
описав її у своєму ”Щоденнику”: “Ратуша стоїть посеред великого
чотирикутного ринку. Збудована у вигляді вежі з різними заглибленнями
частково з дерева, а частково з каменю”.
У 1665 і 1676 роках двічі турецька армія облягала місто, але жодного
разу їй не вдалося здобути Станіславської фортеці, а з ратуші успішно велися
спостереження за переміщеннями ворожих військ.
Згідно з одним свідоцтвом через низьку міцність та надійність, згідно з
іншими – через невдоволеність Потоцького її архітектурними якостями
муровано-дерев’яна ратуша проіснувала лише декілька років і після турецької
облоги була розібрана. На цьому ж місці звели нову ратушу (третю). Її
будівництво було доручено надвірному архітекторові Каролю Беное, який
завершив будівництво у 1695 році. Архітектор вміло поєднав стрільчасті вежі
з кроквяним склепінням поверхів у формі хреста, рамена, якого виходили
чотирма кінцями до кутів ринку і чотирьох сторін світу. Ратуша мала 9
поверхів. На 5-му поверсі вежі знаходився міський годинник. На куполі
височіла фігура архангела Михаїла, патрона Червоної Русі. У 1825 році
австрійці зняли фігуру і помістили свого орла. Під самою галереєю з південної
сторони було поміщено фігуру єврея з бляхи. Він тримав у руках велику
хлібину з написом на ній “один грош”, щоб усі знали, який дешевий у
Станіславі хліб.
У 1825 р. – в результаті сильної бурі знесено верхівку ратуші, що стало
причиною для ремонту та реставрації, які затягнулися на довгі 12 років.
28 вересня 1868 року після другої години на вулиці Липовій (тепер
вулиця Шевченка ) почалась пожежа. Незабаром полум’я охопило більшу

38